Як відомо, будь-яка мова світу складається з різних частин, кожна з яких несе певне смислове навантаження, має свої ознаки та норми вживання. Кожна морфологічна система розподіляється на самостійні та службові частини мови.
В нашій мові всього існує 10 частин мови. З яких 6 самостійних, 3 службових і окремо вигук. Ця стаття допоможе підготуватись до іспитів або освіжити шкільні знання.
Службові частини мови – що це?
До службових частин мови належать слова, котрі не називають жодних реалій (предмет, дію, ознаку тощо), не відповідають на питання і не можуть вживатись окремо від самостійних.
Які частини мови належать до службових – сполучник, частка та прийменник.
Чому службові частини мови отримали таку назву – бо вони служать для вираження певних відносин між словами в реченні або для емоційного забарвлення мови.
Службові частини мови – відео
Як розрізнити службові частини мови дізнайтеся з цього відео:
Службові частини мови: Сполучник
Це слова, які служать для поєднання слів і реченні, а також частин складного речення у ціслісу конструкцію.
Найпоширеніші сполучники це: і, та, чи, й, або, але, якщо, бо.
За будовою сполучники розрізняють прості, складені та складні:
- прості – найдавніші, вони короткі і не розкладаються на частини (і, чи, та, бо, ні, але, то);
- складні – одне слово, яке утворене складанням двох частин мови (як + що= якщо, про + те = проте та ін.)
- складені – сполучник, який складається з кількох окремих слів (завдяки тому що, через те що та ін.)
За походженням сполучники розрізняють первинні та вторинні:
- первинні (непохідні) – це прості сполучники, які не мають аналогів серед повнозначних слів (й, чи, та, або, але та ін.);
- вторинні (похідні) – утворені поєднанням інших частин мови або кількох повнозначних слів (як + що= якщо, після того як та ін.)
За синтаксичною функцією поділяють на:
- сурядні – поєднують рівноправні частини або члени речення (і, та, але, а, або, чи та ін.)
- підрядні – виражають відносини нерівноправними частинами речення (якщо, коли, якби, через те що, незважаючи ні на що та ін.)
Читайте також: Правопис «до речі»: простий лайфхак, який запам’ятає навіть дитина
Службові частини мови: Частка
Це частина мови, яка служить для надання окремим словам та речення смислової або емоційної окраси.
Частки підрозділяються на такі групи:
- словотворчі – додають до слів, утворюючи нові (казна-, хтозна-, -небудь та ін.);
- формотворчі – створюють нові форми слова (нехай, би, най-, -ся, -сь);
- фразові – для вираження ставлення мовця до змісту та увиразнення певних частин речення (не, ні, невже, навіть, ось, просто, який, котрий, мовляв та ін.).
Службові частини мови: Прийменник
Частина мови для вираження відносин між предметами та ознаками, діями, обставинами. Прийменник вживається лише в поєднанні з непрямими відмінками іменників та займенників. Їхня функція – диференціація значень відмінкових форм.
За походженням прийменники поділяють на:
- первинні (непохідні) – прості прийменники на, у, в, під, над, за та ін.);
- вторинні (похідні) – утворені з кількох простих прийменників або перейшли з іншої частини мови (з-під, задля, навпроти та ін.)
За будовою розрізняють такі прийменники:
- прості прийменники – (в, у, на, під, біля, без, з та ін.);
- складні – поєднання кількох простих (з-над, з-посеред, із-за та ін.);
- складені – поєднання простого прийменника з повнозначним словом (з метою, одночасно з, відповідно до та ін.)
Висновок
Отже, службові частини мови необхідні для логічного поєднання слів у реченні. Вони допомагають збагатити українську мови та точно передавати свої думки.