Новий матеріал британського таблоїда знову підняв тему довгострокових планів Володимира Путіна. Видання стверджує, що Кремль розглядає перспективу збереження влади Путіна до 2050 року з подальшою передачею керма його 10-річному Івану. Ці твердження не підтверджені офіційно, однак вони вписуються у публічні дискусії про конституційні зміни в РФ та проєкти з продовження життя російського президента.
Що саме стверджує британський таблоїд
За даними видання, Путін нібито прагне залишатися при владі до 2050 року, після чого посаду може перебрати Іван. Джерела таблоїда пов’язують цей сценарій із так званою «династичною логікою» та віковими вимогами до кандидатів у президенти РФ. У матеріалі підкреслюється, що це – саме журналістські припущення та інсайди, а не офіційні заяви Кремля.
Британський таблоїд пише, що кремлівський план передбачає «довгий перехід», а ім’я потенційного наступника – Іван – згадується як син Путіна від Аліни Кабаєвої.
Розмова про довголіття: що звучало
Таблоїд нагадує про приватну бесіду Путіна з лідером Китаю Сі Цзіньпіном щодо меж людського життя – від 70 до гіпотетичних 150 років. У контексті цієї розмови медіа подає слова про «розмова про довголіття» та технології, які нібито можуть продовжити активний вік світових лідерів. Офіційних підтверджень змісту цієї приватної розмови немає.
За версією видання, Путін розмірковував про медичні технології та можливість «довше жити – більше встигати».
Хто такий Іван і роль Аліни Кабаєвої
У матеріалі йдеться, що Івану – 10 років, і його називають сином Аліни Кабаєвої. Водночас Путін публічно не визнає ані стосунків із Кабаєвою, ані своїх дітей, що робить будь-які «династичні» сценарії предметом припущень. Журналіст Ілля Давлячин додає: нібито цільовий рубіж Путіна – 2050 рік, коли Іванові виповниться 35 років – мінімальний вік кандидата на посаду президента РФ.
Ілля Давлячин стверджує, що «цільовий вік» для Путіна – 97 років, аби син досяг формальних вимог для балотування.
Юридичні рамки і часові орієнтири
Чинна конституція РФ, змінена у 2020 році, «обнулила» попередні терміни Путіна та дозволяє йому залишатися президентом до 2036 року. Як саме може бути подолений цей бар’єр – таблоїд не пояснює. Згадка про 2050 рік у матеріалі – це журналістський прогноз, який потребує окремих юридичних кроків у майбутньому.
Історичні паралелі: де на цій шкалі Путін
Матеріал зіставляє потенційну тривалість правління Путіна з рекордами інших лідерів. За нинішньою динамікою до кінця п’ятого терміну він може обійти Мао Цзедуна, а шостий термін наблизив би до показників Франсіско Франко та Антоніу ді Салазара. Якщо ж у владі до 2050 року – тоді мова про випередження частини «довгожителів» ХХ століття.
- Аугусто Піночет – 17 років
- Кім Чен Ір – 17 років
- Сухарто – 20 років
- Ніколає Чаушеску – 24 роки
- Франсіско Франко – 36 років
- Антоніу ді Салазар – 36 років
- Муаммар Каддафі – 42 роки
- Кім Ір Сен – 46 років
- Фідель Кастро – 49 років
У матеріалі також згадується, що в разі правління до 2050 року Путін став би найдовше правлячим керівником Росії з часів Івана Грозного – 50 років (з урахуванням дитячого періоду).
Довше життя як політична технологія
Минулого року The Times із посиланням на свої джерела писала, що оточення Путіна активно цікавиться методами омолодження. МОЗ РФ, за цими даними, у вересні отримував доручення оперативно зібрати наукові напрацювання щодо боротьби зі старінням. Проєкт «ліки від старості», за повідомленнями медіа, курує 77-річний Михайло Ковальчук з Курчатовського інституту, а участь нібито бере Марія Воронцова, старша дочка Путіна та лікар-ендокринолог.
The Times вказувала на системний інтерес до антиейджинг-розробок у найближчому колі Путіна; французьке Le Monde також повідомляло про інвестиції РФ у дослідження старіння.
Що це означає зараз
Жодна з озвучених у таблоїді версій не підтверджена публічно, однак вони віддзеркалюють тренд на персоніфіковану владу та пошук медичних рішень для її продовження. Для зовнішнього світу це сигнал стежити за юридичними маневрами в РФ – будь-які кроки поза 2036 роком потребуватимуть нових механізмів легітимації. Для внутрішньої політики Росії тема спадкоємця – потенційний інструмент утримання еліт у тонусі.









