Україна цілеспрямовано переносить війну в тил противника – і це відчутно вдарило по паливному експорту Росії. Начальник ГУР Міноборони Кирило Буданов у розмові з італійським виданням Il Foglio окреслив логіку цієї кампанії та її перші наслідки для російської економіки. Йдеться не про символічні акції, а про системну роботу по ключових вузлах енергетики та оборонки РФ, яка, за його словами, вже дає результат.
Де саме б'є Україна і навіщо
За оцінкою керівника розвідки, українські глибинні удари мають подвійний фокус: послабити фінансові потоки Кремля та зірвати виробничі ланцюги війни. У першу чергу йдеться про нафтопереробні потужності та логістику пального, а також про оборонну промисловість РФ і підприємства, що забезпечують її компонентами.
- Параліч видобутку та перероблення нафти – зменшення експортних надходжень бюджету РФ.
- Деградація військово-промислової бази – ускладнення виробництва зброї та техніки.
Коротко про пріоритети операцій
Чому ППО РФ не здатна прикрити все
Буданов пояснює, що російська протиповітряна оборона сконцентрована на лінії зіткнення та у районах Москви й Санкт-Петербурга. Коли безпілотники проходять перший рубіж, далі, за словами очільника ГУР, траєкторії польоту в глибині РФ часто лишаються вразливими – аж до локальних зон оборони навколо конкретних об'єктів. Проблема РФ у диспропорції: інфраструктури надто багато, щоб "накрити" її однаково щільно.
На цьому тлі Україна акцентує: цілі – виключно військові та інфраструктурні. Буданов підкреслює принципову різницю з російськими атаками – українська сторона не ставить за мету тиск на цивільне населення.
"Ми не боремося цілеспрямовано проти суспільства Російської Федерації".
Експорт бензину РФ стискається, Кремль шукає обхідні шляхи
Голова ГУР стверджує: удари по НПЗ призвели до різкого звуження присутності Росії на міжнародному ринку бензину. Фактично українська стратегія дозволила майже виключити Росію з експорту бензину, що б'є по доходах бюджету. Водночас Москва намагається компенсувати втрати шляхом нарощення продажів сирої нафти і скрапленого газу.
Це впливає на структуру енергетичного експорту РФ: зменшується частка готових нафтопродуктів, натомість росте акцент на сировині. Такий зсув має логічне пояснення – пошкоджені переробні об'єкти гірше підтримують попередні обсяги виробництва бензину.
"Із сектору експорту бензину ми їх майже виключили".
Російська економіка витримує, але залежна від енергоренти
Буданов визнає: економіка РФ виявилася достатньо стійкою, аби підтримувати тривалу війну. Водночас її здатність фінансувати агресію критично живиться енергетичними доходами. За його оцінкою, без грошей від нафти, газу та продуктів переробки ресурсу Москві було б значно складніше утримувати нинішній масштаб бойових дій.
Навіть за умов дискусій у світі щодо скорочення імпорту російських енергоносіїв, зростання експорту СПГ частково перекриває падіння поставок трубопровідного газу. Саме тому українська тактика б'є по вразливому місцю – по виробництву і логістиці пального.
"Без доходів від енергоносіїв Росія не змогла б продовжувати цю війну".
Союзники і "довга витривалість"
На питання про підтримку партнерів у плануванні ударів Буданов відповів обережно. Він не деталізує ролі окремих країн, але підкреслює, що допомога союзників є частиною ширшого процесу взаємодії. Для України принципово важливо зберегти єдність світу у підтримці – це зміцнює і внутрішню згуртованість.
"Ми всі є частиною цього процесу".
Історична паралель і меседж для партнерів
Очільник ГУР звернувся до образу італійського героя Джузеппе Гарібальді, натякаючи: для України сьогоднішня боротьба – це про право на існування. Він також зауважив, що найближчі роки не обіцяють "абсолютно мирного, беззагрозливого життя", тож країна має послідовно зміцнювати оборону, роблячи її недосяжною для агресора.
"Тут ми створимо Італію або помремо" – цю фразу Гарібальді Буданов навів як символ вибору й рішучості.
Що це означає для читачів і ринку
Пошкодження НПЗ та інфраструктури РФ уже трансформують міжнародні потоки нафтопродуктів. Готовий бензин із Росії стає рідкістю на світових напрямках, тоді як сировинні поставки та скраплений газ набирають ваги. Для споживачів у різних країнах це означає можливі перестановки в логістиці і варіативність джерел постачання, а для урядів – привід переглянути політики енергетичної безпеки.
Україна, своєю чергою, продовжує вибудовувати спроможності ударів по цілях, що прямо підтримують війну, наголошуючи на дотриманні міжнародного гуманітарного права та фокусі на військовій інфраструктурі.
Підсумок – "Ефект довгої дистанції"
Ключовий висновок простий: точкове виведення з ладу критичних об'єктів у глибині РФ створює ланцюговий ефект на економіку агресора. Якщо партнерська підтримка й далі зберігатиметься, а удари залишатимуться точними і системними, тиск на бюджет РФ зростатиме. Для читача це сигнал: результат "на дистанції" формується вже сьогодні – через послідовні дії по слабких місцях противника.