Чи змусить Кремль Мінськ воювати? ГУР: «страшний сон» Лукашенка – прямий вступ Білорусі у війну

На IV Форумі імені Острозьких 2025 генерал-майор, ексзаступник начальника ГУР Міністерства оборони України Ілля Павленко окреслив позицію Мінська у війні проти України. За його словами, кроки Олександра Лукашенка, які виглядають як підтримка РФ, продиктовані не союзницькими мотивами, а страхом. Головний ризик для Лукашенка – втрата власної влади, а найнебажаніший сценарій – примус до прямого залучення Білорусі у бойові дії. Україна, своєю чергою, утримується від ударів по білоруських об’єктах, аби не підштовхнути Мінськ до ескалації.

Військовий суверенітет Білорусі – факти та паралелі

Павленко вказав, що Білорусь втратила військовий суверенітет задовго до нинішнього етапу війни. Про це свідчать відсутність перешкод для російських військових на білоруській території, регулярні спільні навчання, оновлена воєнна доктрина та створення спільного угруповання військ. За даними розвідки, російські військові у цивільному вивчали дорожню мережу Білорусі, щоб швидко перекидати підрозділи.

Генерал провів історичну паралель із українським досвідом у Севастополі – коли зміни статусів і присутності російських структур створили умови для подальшої підривної діяльності. З огляду на це, висновок розвідки однозначний: у сфері безпеки Мінськ уже діє в руслі стратегій Москви.

«У військовій площині Білорусь фактично втратила власний суверенітет – і це результат довготривалого курсу на інтеграцію з Росією», – окреслив підхід ГУР Павленко.

Що реально лякає Лукашенка

За оцінкою ГУР, головний чинник рішень у Мінську – страх перед втратою влади, а не персональна залежність від Володимира Путіна. Найбільший ризик для режиму – примус до прямої участі у війні, включно з провокаціями проти України. Гібридні загрози для півночі України, на кшталт кібератак та інформаційно‑психологічних операцій, походять насамперед від РФ, адже білоруські спецслужби підконтрольні Москві та поступаються їй спроможностями.

Економічна «корисність» замість участі в боях

Щоб уникнути фронту, Мінськ намагається бути «потрібним» Кремлю в тилу. Мова про виробничі й логістичні ролі, які Росія не хоче втрачати.

• Економічні вигоди Білорусі: виготовлення ракет і радіоелектроніки, шасі для стратегічних сил, виробництво палива – особливо важливе в умовах українських дистанційних ударів по інфраструктурі РФ.
• Залежність від імпорту‑експорту: режим робить ставку на торгівлю, хоча, за оцінками експертів, економіка втратила половину запланованого зростання.

Чому Україна не відповідає ударами

За словами Павленка, розвідка України визначила та проаналізувала потенційні цілі на білоруській території. Втім, завдання таких ударів зараз вважається недоцільним – Кремль може використати це як привід, щоб посилити тиск на Мінськ, оголосити мобілізацію та втягнути Білорусь у війну відкрито. Київ уникає сценарію, який сприяв би формалізації участі білоруської армії в агресії.

Водночас Лукашенко побоюється надмірної російської військової присутності у своїй країні: тривала мілітаризація нормалізує її в очах суспільства та створює додаткові загрози для його персональної влади.

Що кажуть у Мінську

У Комітеті державної безпеки Білорусі робили резонансні заяви, стверджуючи, що нібито «армія для визволення Білорусі» готується на території України, а також у Польщі, Чехії та країнах Балтії. Ці твердження подаються білоруською стороною як аргумент для подальшої мобілізації суспільства довкола ідеї загрози ззовні.

Наслідки для півночі України

Окреслена ГУР реальність означає: гібридні виклики на півночі формує передусім Росія, використовуючи білоруський майданчик і залежні від неї структури. Для України це про потребу у стійкості до ІПСО та кібератак, а також збереження оборонної готовності на кордоні, зважаючи на логістичну роль Білорусі для РФ.

«Давати Кремлю зайвий привід тиснути на білоруський режим – нераціонально. Україна зберігає холодну голову, щоб не відкривати новий фронт там, де цього прагне Москва».