Binance
ByBit
WhiteBIT
Російські безпілотники не раз залітали на територію Альянсу, і країни НАТО зазвичай намагаються їх збивати. Але коли у вересні три російські винищувачі порушили повітряний простір Естонії, їх лише перехопили – стріляти не стали. Подія привернула увагу медіа та завершилася висланням одного з російських дипломатів з Таллінна. На тлі цих інцидентів науковець MIT Ерік Лін-Ґрінберґ пропонує іншу оптику: дрони знижують поріг застосування сили і створюють нові сходинки для реагування без повномасштабної ескалації.
Що змінилося з появою безпілотників
У книжці «The Remote Revolution», виданій Cornell University Press, Лін-Ґрінберґ пояснює, що безпілотні системи прибирають із рівняння найчутливіше – людські втрати. Для політиків і військових це інший тип ризику, а тому вони частіше готові застосовувати дрони під час криз, які не переростають у війну. Якщо БПЛА збивають, вартість інциденту нижча – людських жертв немає, а отже ймовірність жорсткої відповіді менша. Саме так, за спостереженнями автора, формується «ескалаційна драбина» із новими проміжними сходинками між політичною нотою і пострілом по пілотованому літаку.
Технології і доступність
Автор наголошує: у 2000-х роках доступ до військових БПЛА отримали вже приблизно 100 країн, і це розширило перелік сценаріїв, у яких лідери готові застосувати силу. Дрони порівняно дешевші в експлуатації та, що важливіше, знижують політичну ціну помилок – у кабіні немає пілота. Саме тому безпілотники частіше використовують під час прикордонних інцидентів і демонстрацій сили, які не переходять у великі кампанії.
Кейс історії: якби 1960 рік мав дрон
Лін-Ґрінберґ пропонує подумати, як змінилася б одна з найгостріших колізій холодної війни – збиття U-2 із пілотом Френсісом Ґері Паверсом у 1960 році. Автор припускає: якби це був безпілотник, то дипломатична криза могла б бути коротшою – не було б полоненого пілота, а значить і тиску для публічної жорсткої відповіді. Цей контрфакт не переписує історію, але пояснює, чому нинішні «дронові» інциденти часто лишаються локальними.
Про автора і методи дослідження
Ерік Лін-Ґрінберґ – доцент MIT і офіцер із досвідом служби у ВПС США, нині командує ескадрильєю резерву. Для книжки він поєднав кілька підходів: воєнні ігри з фахівцями з нацбезпеки, опитування експертів і громадськості, ґрунтовні кейси та архівні дослідження історії дронів. Такий мікс дозволив зафіксувати повторювані патерни поведінки держав під час криз нижче порогу війни. Публікацію підтримала програма безпекових студій MIT (Security Studies Program).
Оцінки колег
Книжку схвально зустріла академічна спільнота: дослідники Гарвардського та Пенсильванського університетів відзначають методологічну строгість і практичну цінність напрацювань для розуміння міжнародної безпеки. Для читача це означає: інструменти аналізу, описані в праці, придатні як для урядовців, так і для експертів і журналістів.
Чи стримують дрони війну насправді
Автор не романтизує технології: дрони не запобігають війнам автоматично. Є ризик «морального ризику»: дешевші і політично менш болісні інструменти спокушають до частішого застосування сили. Прогнози щодо майбутнього – ймовірнісні, а не детерміновані: за інших політичних умов безпілотники можуть так само стати спусковим гачком великої ескалації. Окремий знак питання – швидке зростання ролі автономних систем і те, як вони змінять правила реагування на інциденти.
- Дрони знижують поріг застосування сили, бо прибирають ризик для екіпажу і політичні витрати.
- На збиття БПЛА держави зазвичай відповідають стриманіше, ніж на інциденти з пілотованими літаками.
- Технологія поширена: доступ мають приблизно 100 країн, що робить «сірі зони» конфліктів частішими.
- Ескалація стає «поетапною»: з’являються нові сходинки між дипломатією і силою – ескалаційна драбина.
“People thought if drones were used all over the place, this would lead to more escalation. But in many cases where drones are being used, we don’t see that escalation.” “Because these systems don’t have a human on board, they’re inherently cheaper and different in the minds of decision-makers.”
Вам може бути цікаво:
