Сьогодні на Донеччині згадують ім'я захисника, чия історія стала символом стійкості молодого покоління. Андрій Гринчук загинув на фронті, виконуючи бойове завдання, – і саме цього дня минають другі роковини його загибелі. Йому було лише 21-рік, але за цей час він устиг зробити вибір, який визначив його життя. Пам'ять про нього зберігається і в побратимів, і в офіційних джерелах.
Хто такий Андрій Гринчук
Свій шлях служби Андрій розпочав навесні 2021 року під час строкової служби в Національній гвардії України. Військова справа стала його свідомим вибором – після строкової служби він підписав контракт і продовжив виконувати завдання у складі підрозділу. Побратими згадують молодого воїна як такого, що не уникав складних рішень і завжди підтримував товаришів. Сміливість і витримка були рисами, за які його поважали в підрозділі. Його історія – про відповідальність і про те, як молоді люди беруть на себе важливу місію захисту країни.
Останній бій: дата і місце
30 січня 2024 року під час штурму ворожих позицій поблизу Тернів на Донеччині Андрій потрапив під масований артилерійський обстріл. Він загинув на місці, виконуючи бойове завдання разом із підрозділом. Офіційно підтверджено, що це сталося під час активних дій на лінії фронту. 21-річний захисник до кінця залишився в строю і виконав свій обов'язок.
Факт: другі роковини загибелі гвардійця Андрія Гринчука припадають на 30.01.2026. Обставини: загинув 30.01.2024 під час штурму поблизу Тернів на Донеччині під артобстрілом. Джерело: офіційне повідомлення МВС та сторінка в книзі пам'яті.
Пам'ять і вшанування: де зібрані підтверджені дані
Історію воїна внесено до книги пам'яті органів системи МВС – інформаційного ресурсу, який акумулює перевірені біографії полеглих захисників. Там зібрані ключові відомості про службу та обставини загибелі. Щодня в Україні вшановують усіх, хто віддав життя внаслідок російського вторгнення, і такі архіви допомагають зберегти пам'ять поіменно.
Як долучитися до збереження пам'яті
- Перейдіть на сторінку Героя у книзі пам'яті: memory-book.mvs.gov.ua/grincuk-andrii-sergiiovic
- Якщо ви знали Андрія та маєте підтверджені дані чи світлини, заповніть форму на сайті ресурсу.
- Надсилайте лише перевірену інформацію – це допомагає підтримувати достовірність архіву.
Чому особисті історії мають значення
Коли ми говоримо про війну, саме конкретні імена повертають відчуття масштабу та ціну подій. Історія гвардійця Андрія Гринчука показує, як молоді люди беруть на себе відповідальність і стають опорою для побратимів. Вшанування пам'яті – це не лише ритуал, а й спосіб підтримати сім'ї та зберегти правду про війну для майбутніх поколінь. Публічні реєстри й книги пам'яті допомагають суспільству не втрачати зв'язок із фактами й людьми, які за ними стоять.
Пам'ятаємо поіменно
Сьогодні ми згадуємо Андрія – молодого воїна, для якого служба стала покликанням. Донеччина знову звучить у новинах не лише як лінія фронту, а як місце, де назавжди залишилися імена полеглих. Пам'ять про них – спільна відповідальність суспільства.