Український Уряд зробив крок до повної цифровізації обліку культурної спадщини – 28 січня ухвалено постанову про запуск експериментального проєкту зі створення електронної системи "Державний реєстр нерухомих пам'яток України". Мета – перехід до цифрового обліку і прозоре управління даними про пам'ятки. Система має спростити доступ до інформації, підвищити захищеність об'єктів від незаконних посягань і дати інструменти для планування відновлення країни. Пілотний етап триватиме два роки та дозволить відпрацювати технічні рішення і взаємодію між усіма учасниками.
"Державний реєстр нерухомих пам'яток — це перехід від паперового обліку до системного цифрового захисту нашої культурної спадщини. Ми створюємо єдину, прозору й захищену базу даних. Вона дозволить зберігати інформацію про пам'ятки, ефективно управляти ними, захищати об'єкти культурної спадщини від незаконних посягань. Це важливий крок до європейської моделі охорони культурної спадщини і до відновлення країни", — зазначила Віце-прем'єр-міністерка з гуманітарної політики України — Міністерка культури України Тетяна Бережна.
Що саме ухвалив Уряд і що це означає
Постанова запускає експериментальний проєкт на два роки зі створення е-системи "Державний реєстр нерухомих пам'яток України". У межах пілоту відпрацюють порядок внесення та перевірки даних, а також механізми взаємодії між центральним і місцевим рівнями. Передбачено створення єдиної, прозорої й захищеної бази даних про пам'ятки, що уніфікує підходи до обліку та забезпечить надійне зберігання відомостей.
Які дані об'єднає Реєстр
Нова е-система стане центральною платформою для різних категорій нерухомої культурної спадщини. У базі збиратимуться відомості про:
- об'єкти культурної спадщини національного та місцевого значення;
- щойно виявлені об'єкти культурної спадщини;
- об'єкти всесвітньої спадщини та їхні буферні зони;
- історичні ареали населених місць;
- історико-культурні заповідники та заповідні території;
- зони охорони пам'яток.
Як працюватиме експеримент – строки та учасники
Тривалість пілоту становитиме два роки з дня набрання постановою чинності. Координатор – Міністерство культури України. До робіт залучені обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, а також Український державний інститут культурної спадщини. У цей період напрацьовуватимуться алгоритми перевірки, наповнення та актуалізації даних.
Функції системи: карти, пошук і взаємодія з державними реєстрами
Реєстр створюють як інструмент для щоденної роботи фахівців і відкритого доступу до підтверджених даних. Серед ключових можливостей:
- формування Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";
- візуалізація місцезнаходження пам'яток та пов'язаних зон охорони з визначеними режимами використання;
- пошук об'єктів за координатами;
- електронна взаємодія з державними системами, зокрема у сфері геопросторових даних;
- наявність оцифрованих матеріалів, що визначають обмеження у використанні земель;
- інтеграції з Містобудівним кадастром, ЄДЕССБ та Державним земельним кадастром.
Попередня робота: 2021-2024
Створення Реєстру спирається на вже виконані кроки. У 2021 році Міністерство культури разом з обласними адміністраціями розпочало "декларування" даних – формування електронної бази об'єктів культурної спадщини. Наприкінці 2023 року презентовано концепт електронної системи Реєстру, а також затверджено структуру Бази геоданих у сфері охорони культурної спадщини – це уніфікувало правила роботи з цифровими даними та обмін інформацією між державними реєстрами. У 2024 році за підтримки проєкту міжнародної технічної допомоги TAPAS розроблено програмне забезпечення і представлено концепцію Реєстру; з 10 квітня 2024 року система працює в тестовому режимі, тривають онлайн-навчання фахівців, наповнення бази та верифікація внесених відомостей.
Навіщо це користувачам: громадянам, громадам, бізнесу
Цифровий реєстр підвищує правову визначеність: карти зон охорони та доступ до перевіреної інформації допоможуть уникати помилок у плануванні, будівництві та землекористуванні. Для громад це означає краще управління історичними ареалами та заповідними територіями, для фахівців – стандартизовані дані й інструменти просторового аналізу. Завдяки пошуку за координатами та інтеграціям рішення щодо використання територій ставатимуть швидшими та прозорішими.
Що далі – дорожня карта впровадження
У найближчі два роки команда проєкту відпрацює технічні процедури, продовжить наповнення та звірку даних, а також налаштує повноцінну взаємодію з суміжними державними системами. Після пілоту країна отримає масштабовану е-систему обліку спадщини, побудовану за сучасними підходами до геоданих та інформаційної безпеки. Це крок до того, аби культурна спадщина була не лише збережена, а й доступна – у кілька кліків та без зайвої бюрократії.