Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
Генетик за освітою й графічний дизайнер у мирному житті, Микита "Хлор" Будко у 2024 році приєднався до "Азову". Під Неліпівкою захопив ворогів у полон, біля Щербинівки витягував побратимів із мінного поля. Чим закінчилася його історія?
27 січня 2026 року Департамент комунікації МВС розповів про солдата Микиту Будка – бойового медика із позивним Хлор у складі 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" 1-го корпусу "Азов" Національної гвардії України. Його шлях – від графічного дизайну до порятунку поранених на передовій – це історія свідомого вибору і щоденної роботи під вогнем. У ній є все: перші бої, полонені, польові евакуації, мінні ураження побратимів і державні відзнаки за врятовані життя.
Микита народився у Києві, зростав у Харкові – місті, що сформувало його характер і відчуття відповідальності. Після магістратури з генетики в ХНУ імені Каразіна почалася повномасштабна війна. Мирна професія графічного дизайнера поступилася місцю армійській службі: він обрав медицину бою та евакуацію поранених, шукаючи посаду, де його навички будуть максимально корисні фронту.
"У 2022 році не було жодних сумнівів, як треба вчинити. Я мав чітке розуміння, хто я".
"Я знайшов посаду, яка відповідала моїм навичкам і бажанням. Хотів працювати на фронті бойовим медиком медичного пункту та здійснювати евакуацію поранених".
У 2024 році Хлор приєднався до "Азову" після приблизно півторарічної служби в добровольчому підрозділі. Уже на старті в бригаді товариші по службі відзначали його дисциплінованість, професійність та здатність ухвалювати рішення без зайвих емоцій – рівно настільки, наскільки цього потребує поле бою.
"За час служби зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та високопрофесійний військовослужбовець…", – зазначає побратим Саргас.
Перші бойові завдання Хлора в складі бригади прийшлися на жовтень 2024 року, район Неліпівки. Броньована колісна машина, де він перебував, потрапила під ураження, а дорога виявилася дистанційно замінованою. Попри це, групі вдалося забрати поранених, хоча виїхати технікою було неможливо.
Орієнтуючись на місцевості, Хлор вирішив перейти до укриття, де були сили противника. Ситуація розвернулася нетипово: попри чисельну перевагу ворога, українські воїни, не втрачаючи контролю, взяли окупантів у полон без втрат. Уже після виходу із зони вогневого впливу медик долучився до штурмових дій, а дані, отримані під час допиту, посилили розвідку батальйону.
"Ворог зовсім не шкодував ресурсів, щоб дістати нас з того укриття… За 24 години використав десятки FPV та скидів".
У 2025 році Хлор працював майже "на нулі" – на польовому сортувальному пункті біля Щербинівки. Постійні обстріли, складна логістика, високе навантаження – це були його будні. Один із запам'ятовуваних випадків стався під час пожежі на позиції іншого підрозділу: після скидання боєприпасу ворогом точка загорілася, але медики залишилися, стабілізували пораненого і зберегли йому руку після тривалої евакуації.
"Микита діяв впевнено й рішуче, стабілізуючи поранених у складних умовах постійної загрози", – згадує Саргас.
Найважчий момент – вихід із району Щербинівки, коли на мінах підірвалися двоє побратимів: Райто та Мойша. У Райто – ураження міною типу ПФМ із травматичною втратою стопи до суглоба. Медик підтягнув турнікет і ніс бійця на собі кілометрами під час нічної евакуації. Під час зворотного руху на міні підірвався Мойша; сам Хлор дістав контузію, але продовжив роботу.
Чотири години безперервних маніпуляцій, десятки перев'язок і кілька діб транспортування до точки евакуації – усе це дозволило втримати шанс на подальше лікування та зберегти якомога більше функцій кінцівок.
"Майже на виході зі Щербинівки наш побратим Райто наступив на міну типу ПФМ – йому вибухом відірвало стопу до суглоба".
"Вибух вночі нагадував розрив 120 міни… Мені пощастило більше – лише контузія".
"Я хотів зберегти йому ноги, наскільки це було можливим".
З 2022 року Хлор проводить навчання з тактичної медицини. Упродовж 2024 року виконав майже 100 виїздів на лінію зіткнення – не лише як медик, а й як штурман, підтримуючи підрозділи в найскладніших районах. Таке поєднання знань і досвіду підсилює мобільність, швидкість стабілізації та шанси бійців повернутися до служби після лікування.
"Героїзм потрібен тільки тоді, коли все йде не за планом… На полі бою важливо не тільки врятувати життя, а ще й зберегти здоровʼя".
Польова медицина – це не лише турнікети і перев'язки. Це протоколи, злагодженість роботи й холодна голова під вогнем. Досвід Хлора показує: швидка стабілізація, правильний вибір маршруту евакуації й навчання особового складу рятують життя та зменшують ускладнення після поранень.
За мужність і професіоналізм солдат Будко Микита Андрійович відзначений державними нагородами:
Повну історію служби та евакуацій Микити Будка можна переглянути на ютюб-каналі МВС. Матеріал оприлюднено 27.01.2026 о 12:00.
Історія Хлора – про свідомий вибір і відповідальність. Вона нагадує, що за кожним порятунком стоїть підготовка, витримка та робота команди. Для читача це про важливість базових навичок домедичної допомоги й підтримку тих, хто щодня рятує на передовій.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.