Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
Кейтлін Талмадж повернулася до MIT і пояснює: у багатополярному світі звичайні війни можуть тиснути на ядерні можливості противника. Чому деякі держави свідомо формують такі ризики – і як це змінює безпекові розрахунки?
У світі, де розрахунок помилки у війні може мати ядерні наслідки, MIT підсилює дослідження ядерної безпеки. На вістрі цієї роботи – Кейтлін Талмадж, політична науковиця, яка вивчає, коли звичайні війни штовхають держави до ескалації та чому іноді ризики вбудовують у військову силу свідомо. Її висновки важливі для країн, що протистоять кільком ядерно озброєним суперникам одночасно.
Талмадж – Raphael Dorman and Helen Starbuck Associate Professor у Департаменті політології MIT та ключова учасниця Security Studies Program. Вона приєдналася до факультету у 2023 році, маючи ступінь PhD від MIT (2011 рік) та досвід викладання у George Washington University (2011-2018 роки) і Georgetown University. У період адміністрації Байдена працювала в дорадчому органі Пентагону – Defense Policy Board.
Разом із колегами з нещодавно створеного MIT Center for Nuclear Security Policy, який підтримала Stanton Foundation, вона поєднує академічні дослідження з роботою з практиками – від брифінгів до консультацій.
Головне питання: коли дії зі звичайного озброєння змушують суперника розглядати ядерну ескалацію? Дослідниця аналізує, як операції, що зачіпають ядерні сили противника, можуть підвищувати тиск і змінювати розрахунки ризику. В умовах, коли США одночасно взаємодіють із Росією, Китаєм, Північною Кореєю, Індією та Пакистаном, така логіка стає критичною.
Разом із Бренданом Ріттенгаузом Ґріном (University of Cincinnati; PhD MIT 2011 року) Талмадж готує книжку про те, чому держави – зокрема США – інколи свідомо формують ескалаційні постури, закладаючи ризики у власні сили як елемент стримування.
У своїй книжці 2015 року Талмадж показала, як "купопротекція" в авторитарних режимах підточує бойову ефективність. Приклад Ірано-іракської війни 1980-х: послаблення внутрішніх бар'єрів у Багдаді з часом покращило дієздатність армії, тоді як Тегеран дедалі більше відволікав сили на внутрішню опозицію і зменшував результативність.
Подібна логіка допомагає пояснити й проблеми Росії під час вторгнення в Україну у 2022 році: специфіка авторитарних цивільно-військових відносин обмежує здатність до ефективних операцій проти зовнішнього ворога. Це не єдина причина, але помітний чинник у підсумковій ефективності.
Традиційно ескалаційні ефекти вважали небажаним побічним результатом агресивного планування. Нове дослідження Талмадж і Ґріна висуває іншу інтерпретацію: іноді цивільні лідери навмисно задають силову структуру, що створює "ядерний кут", аби підвищити ціну початку війни для противника.
Це має наслідки для держав, які проєктують силу поруч із ядерними суперниками. Обмеження ризику ескалації, за цією логікою, потребує уваги не лише до поведінки військових, а й до політичних рішень, що визначають архітектуру постури.
"Ескалаційні ризики інколи закладають свідомо – на рівні цивільних рішень про те, якою має бути постура і які можливості вона має тиснути у противника", – наголошує Кейтлін Талмадж.
MIT історично концентрує провідних експертів із безпеки. Серед наставників Талмадж – Баррі Позен, Тейлор Фрейвел, Роджер Пітерсон, Сінді Вільямс, Оуен Кот і Гарві Саполскі. Сьогодні цей потенціал посилює Center for Nuclear Security Policy, що підтримує дослідження і зустрічі з представниками органів безпеки.
Такий обмін – від спільних брифінгів до навчання наступного покоління фахівців – дозволяє переводити наукові гіпотези у практичні рішення, особливо коли йдеться про ризики ескалації і сценарії конфліктів у ядерно озброєному світі.
Дослідження MIT під керівництвом Талмадж показують: ядерна безпека починається задовго до криз – у тому, як ми вибудовуємо політичні рішення і військові постури. Для суспільства це означає просту річ: уважно стежити не лише за подіями на фронті, а й за логікою рішень, що визначає межі ризику. Обережність і прозорість тут – найкраща інвестиція у безпеку.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.