Роберт Лібек, один із найвідоміших інженерів у світовій аерокосмічній спільноті, помер 12 січня у віці 87 років. Він поєднав академію та індустрію: викладав у MIT і десятиліттями працював у Boeing, просуваючи нові конфігурації літаків. Саме Лібек стояв за ключовими ідеями, що наближають ефективніший транспорт – від профілів крил до інтегрованих планерів у форматі BWB.
Ким був Роберт Лібек і чому його ім’я знають в авіації
Кар’єра Лібекa стартувала з досліджень високопідіймальних профілів під час навчання в аспірантурі. Його оригінальні конструкції, відомі як Liebeck airfoils, стали стандартом для висотних розвідувальних літаків. Ці профілі згодом адаптували й поза авіацією – для болідів Формули‑1, гоночних вітрильників і навіть літної репліки гігантського птерозавра. Лібек працював на перетині аеродинаміки та гідродинаміки, розширюючи застосування інженерних ідей у суміжних сферах.
BWB, NASA і Boeing: конфігурація, що змінює гру
Лібек став найбільш відомим завдяки новаторським розробкам у сфері Blended Wing Body (BWB) – компоновки, де фюзеляж і крило утворюють єдину несучу поверхню. У Boeing він керував проєктом BWB і тісно співпрацював з NASA над експериментальним літаком NASA X-48. Навіть після виходу на пенсію у 2020 році як старший технічний співробітник Boeing він продовжував роботу в цій темі як технічний радник стартапу JetZero.
Що таке BWB і навіщо це потрібно
Ідея BWB полягає в зменшенні опору та підвищенні ефективності завдяки плавній інтеграції крила і фюзеляжу. Такі планери потенційно дозволяють економити пальне, зменшувати викиди та модернізувати компонування салону. Саме ці цілі декларує JetZero, що планує демонстраційний політ у 2027 році для військового й комерційного застосування.
Наставництво в MIT і нові інструменти для інженерів
З 2000 року Лібек був професором практики в MIT Department of Aeronautics and Astronautics, де викладав проєктування літаків та аеродинаміку. Він допомагав студентам у випускних проєктах і наставляв молодих викладачів, розбудовуючи культуру інженерного мислення. Спільно з дослідницькою групою Вуді Хоборга (випускник MIT 2008 року), до його переходу в корпус астронавтів NASA у 2017‑му, команда створила відкритий Python‑пакет GPkit для геометричного програмування – інструмент, що допоміг спроєктувати безпілотник для ВПС США з автономністю близько п’яти діб.
Мости між континентами: MIT та Кембридж
Лібек зробив вагомий внесок у спільну ініціативу MIT та Кембриджського університету під керівництвом Дейм Енн Даулінг. Ця співпраця була спрямована на пошук тихої та ефективної авіації – завдання, де ідеї BWB органічно поєднуються з новими матеріалами й методами проєктування. Для студентів це означало доступ до передових практик і міжуніверситетської експертизи.
За межами авіації: автоспорт і не тільки
Інженерні рішення Лібека вплинули і на автоспорт: системи крила з флапами для створення притискної сили, до розробки яких він долучився, стали стандартними для болідів F1, IndyCar та NASCAR. Його профілі працювали на воді та в повітрі – від гоночних яхт до експериментальних літальних апаратів. Лібек також був завзятим бігуном і мотоциклістом, а колеги згадують його як відважну й щедру людину.
Нагороди, звання та професійні спільноти
За свою кар’єру Лібек здобув почесне звання AIAA Honorary Fellow, а також був членом Національної інженерної академії США, Королівського аеронавтичного товариства та Academy of Model Aeronautics. Серед відзнак – медаль Ґуґґенгайма та медаль ASME Spirit of St. Louis; його ім’я внесено до International Air and Space Hall of Fame. Ці нагороди відображають масштаб впливу інженера на авіацію і суміжні галузі.
Викладання як поклик
Попри визнання й нагороди, найбільшу радість Лібек знаходив у роботі зі студентами. Поза MIT він викладав як ад’юнкт в Університеті Каліфорнії і працював із командами Design/Build/Fly та Human‑Powered Airplane. Колеги з MIT відзначають його постійну підтримку студентських ідей та здатність переосмислювати складні технічні питання зрозумілою мовою.
“It is the one job where I feel I have done some good — even after a bad lecture.”
Ці слова Лібек висловлював у 2007 році – фраза, що пояснює, чому він залишався в аудиторії навіть після десятиліть інженерних звершень.










