У Вашингтоні, де обговорення Росії часто зводиться до однієї особи, докторантка з політології Сюзанна Фріман переглядає карту влади в авторитарних державах. Її дослідження закликає подивитися ширше на систему, яка породила Володимира Путіна, а не лише на його особистість.

Роль розвідки в автократіях
Фріман стверджує, що Путін є продуктом системи, а не її творцем. Її дисертація досліджує, як авторитарні спецслужби, зокрема КДБ, втручаються у процеси ухвалення зовнішньополітичних рішень, особливо щодо військової сили. Розвідувальні агенції мають власні пріоритети, які вони активно просувають, а не просто виконують волю лідера.
Завдяки архівним матеріалам із Литви, Молдови та Польщі, Фріман виявила, що спецслужби в автократіях мають чіткі зовнішньополітичні преференції і можуть маніпулювати інформацією, щоб впливати на політиків. Це підтверджується історичними прикладами з часів Радянського Союзу, коли КДБ активно впливав на рішення уряду.
Від архівів СРСР до сучасної Росії
Дослідження Фріман також показало паралелі між діями КДБ у минулому і сучасною політикою Росії щодо України. Після 2014 року українські реформи розвідки послабили російські мережі в країні, що стало серйозною загрозою для безпеки Росії. Незважаючи на негативні прогнози, російські офіцери все ж рекомендували вторгнення в Україну, що нагадує радянську політику щодо Афганістану.
Завдяки своїм досягненням у дослідженні, Фріман сподівається надати новий погляд на процес ухвалення рішень у авторитарних державах, акцентуючи увагу на інституціях, а не на особистостях.