Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
2026 рік може змінити курс війни: пауза з новими гарантіями, довге виснаження фронту на 1-2 роки або ризиковане загострення – гібридний удар РФ по Балтії. Що вирішать США та Європа, і де тут шанс України?
Світ входить у 2026 рік у стані турбулентності – старі правила не працюють, натомість зростають ставки. Україна в епіцентрі: між замороженням війни, довгим протистоянням 1-2 роки та сценарієм ескалації проти НАТО. За оцінкою Володимира Горбуліна та Валентина Бадрака (матеріал для LIGA.net), кожен із варіантів залежить від рішень США, єдності Європи та внутрішньої стійкості України. Пояснюємо, що стоїть за кожною траєкторією і на що звернути увагу.
Минулого року Європа підійшла ближче до загрози великої війни, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні зросла напруга навколо Тайваню. РФ продовжила агресію проти України, водночас Україна істотно наростила виробництво далекобійної зброї і прискорила інтеграцію в оборонно-промисловий простір ЄС.
Китай посилив системну підтримку РФ постачанням продукції подвійного призначення; Москва активізувала взаємодію з КНДР, а також використовує потенціали Ірану та Білорусі. Російська економіка відчутно "захиталася", а це окреслює вразливість Кремля під тиском санкцій і ударів по військовій інфраструктурі.
Цей варіант найвигідніший для виснаженого суспільства та війська, але він можливий лише за двох умов: реальних успіхів на фронті та активнішої підтримки США – включно з посиленням санкцій і розширенням номенклатури ударних озброєнь і розвідданих. Європа здатна забезпечити темп постачань і фінансування, включно з утриманням Сил оборони України.
Кремль прагне міжнародного закріплення контролю над захопленими територіями та зняття санкцій – це збігається з інтересами Пекіна щодо статус-кво РФ. Водночас для Путіна різка зупинка війни ризикована як внутрішньополітичний чинник, тому торг буде жорстким.
Ймовірність сценарію – 50-50. Головні "перемикачі": рішення Вашингтона та внутрішні трансформації в Україні – від перезапуску сектора безпеки й оборони до боротьби з корупцією і справедливої мобілізації.
За відсутності компромісу з боку РФ і слабкого сигналу зі США війна триває. Україна не приймає "територіальних поступок", адже Кремль трактуватиме їх як слабкість і стимул до подальшої агресії. У такому разі на перший план виходять внутрішні "домашні завдання" – мобілізація та військове управління.
Суспільний запит на реформу ЗСУ посилюється: ідеться про відновлення ініціативи на рівні підрозділів, очищення вертикалі від "паперових" посад і швидке зростання для здібних офіцерів. Паралельно критичним є збереження єдності союзників.
Чи зможе РФ у цих умовах узяти обласний центр або відрізати Україну від моря? Прогноз – малоймовірно. Обидві сторони зазнаватимуть втрат; баланс змінюватиметься залежно від масштабу допомоги Києву та інтенсивності тиску на Москву.
Мета – змусити Захід зосередитися на власній обороні та зменшити підтримку України. Найреалістичніший напрям – Балтія: швидкі гібридні дії з дискредитацією як "внутрішнього конфлікту", використання "демографічної зброї" у прикордонних містах, перекидання "зелених чоловічків", паралельні удари по Сувальському коридору та вздовж кордону з Фінляндією для скування штабів НАТО.
Це відповідало б логіці поступового "тестування" меж допустимого, коли попередні слабкі реакції світу провокують нові кроки Кремля. При цьому РФ намагатиметься швидко вийти на перемовини на позиціях шантажу.
"Росія наважиться лише тоді, коли створить умови, які дадуть їй надію на успіх" – генерал Веслі Кларк про можливий удар по НАТО. "Якщо Кремль це обговорює, значить, сценарій не виключений" – єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс. "РФ здатна на локальний раптовий удар і миттєвий ядерний шантаж... Щоб дестабілізувати Європу, не потрібно її окуповувати – достатньо розхитати баланс" – генерал Ергард Бюлер.
Вирішальним стане сигнал із Вашингтона. Підписаний у США оборонний бюджет (NDAA) на 2026 рік визначає мінімальний рівень американської присутності в Європі – щонайменше 76 тис. військових більш ніж на 45 днів. Наразі в Європі перебуває близько 100 тис. військовослужбовців США, з яких приблизно 65 тис. – на постійній основі. Це підвищує поріг ризику для Кремля й ускладнює реалізацію повномасштабної ескалації.
Ключ до будь-якого з трьох сценаріїв – синхронізація дій: озброєння і санкційний тиск ззовні, а всередині – швидкі зміни у секторі безпеки, справедлива мобілізація та контроль за ресурсами. Європейські рішення – від фінансування до ППО – мають вчасно підкріплюватися американськими. Україна вже показала, що здатна нарощувати власні спроможності; 2026 вимагатиме витримки й чіткого курсу на сильну армію та стійке суспільство.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.