Світ входить у 2026 рік у стані турбулентності – старі правила не працюють, натомість зростають ставки. Україна в епіцентрі: між замороженням війни, довгим протистоянням 1-2 роки та сценарієм ескалації проти НАТО. За оцінкою Володимира Горбуліна та Валентина Бадрака (матеріал для LIGA.net), кожен із варіантів залежить від рішень США, єдності Європи та внутрішньої стійкості України. Пояснюємо, що стоїть за кожною траєкторією і на що звернути увагу.
Що змінив 2025: контекст прогнозу

Минулого року Європа підійшла ближче до загрози великої війни, а в Азійсько-Тихоокеанському регіоні зросла напруга навколо Тайваню. РФ продовжила агресію проти України, водночас Україна істотно наростила виробництво далекобійної зброї і прискорила інтеграцію в оборонно-промисловий простір ЄС.
Китай посилив системну підтримку РФ постачанням продукції подвійного призначення; Москва активізувала взаємодію з КНДР, а також використовує потенціали Ірану та Білорусі. Російська економіка відчутно "захиталася", а це окреслює вразливість Кремля під тиском санкцій і ударів по військовій інфраструктурі.
Сценарій 1. Пауза у війні та нова фаза протистояння
Цей варіант найвигідніший для виснаженого суспільства та війська, але він можливий лише за двох умов: реальних успіхів на фронті та активнішої підтримки США – включно з посиленням санкцій і розширенням номенклатури ударних озброєнь і розвідданих. Європа здатна забезпечити темп постачань і фінансування, включно з утриманням Сил оборони України.
Кремль прагне міжнародного закріплення контролю над захопленими територіями та зняття санкцій – це збігається з інтересами Пекіна щодо статус-кво РФ. Водночас для Путіна різка зупинка війни ризикована як внутрішньополітичний чинник, тому торг буде жорстким.
Ймовірність сценарію – 50-50. Головні "перемикачі": рішення Вашингтона та внутрішні трансформації в Україні – від перезапуску сектора безпеки й оборони до боротьби з корупцією і справедливої мобілізації.
Що може зафіксувати паузу
- Угода про гарантії із зобов'язанням країн НАТО на колективну військову допомогу у разі повторної агресії (за умови ратифікації парламентами).
- Збереження єдиної позиції ЄС і США щодо санкційного режиму та озброєння.
- Підготовка до наступної фази – сильна, добре навчена й озброєна армія і стійке суспільство залишаються ключовою запорукою.
Сценарій 2. Війна затягується щонайменше на 1-2 роки
За відсутності компромісу з боку РФ і слабкого сигналу зі США війна триває. Україна не приймає "територіальних поступок", адже Кремль трактуватиме їх як слабкість і стимул до подальшої агресії. У такому разі на перший план виходять внутрішні "домашні завдання" – мобілізація та військове управління.
Суспільний запит на реформу ЗСУ посилюється: ідеться про відновлення ініціативи на рівні підрозділів, очищення вертикалі від "паперових" посад і швидке зростання для здібних офіцерів. Паралельно критичним є збереження єдності союзників.
Європейська підтримка і вузькі місця
- ЄС ухвалив рішення надати Україні 90 млрд євро у 2026-2027 роках на економіку, оборону та стабільність.
- Водночас зберігається суперечка між столицями щодо спрямування близько 210 млрд євро заморожених російських активів.
- У грудні партнери не надали Україні ліцензії на виробництво окремих засобів ППО та почали притримувати ракети для власних потреб; у низки європейських союзників є ракети ATACMS і крилаті боєприпаси для літаків.
- Франція оголосила про поставку Україні у 2026 році першого комплексу ПРО – ЗРС SAMP/T NG, здатного перехоплювати балістичні цілі.
Чи зможе РФ у цих умовах узяти обласний центр або відрізати Україну від моря? Прогноз – малоймовірно. Обидві сторони зазнаватимуть втрат; баланс змінюватиметься залежно від масштабу допомоги Києву та інтенсивності тиску на Москву.
Сценарій 3. РФ атакує НАТО та ЄС
Мета – змусити Захід зосередитися на власній обороні та зменшити підтримку України. Найреалістичніший напрям – Балтія: швидкі гібридні дії з дискредитацією як "внутрішнього конфлікту", використання "демографічної зброї" у прикордонних містах, перекидання "зелених чоловічків", паралельні удари по Сувальському коридору та вздовж кордону з Фінляндією для скування штабів НАТО.
Це відповідало б логіці поступового "тестування" меж допустимого, коли попередні слабкі реакції світу провокують нові кроки Кремля. При цьому РФ намагатиметься швидко вийти на перемовини на позиціях шантажу.
"Росія наважиться лише тоді, коли створить умови, які дадуть їй надію на успіх" – генерал Веслі Кларк про можливий удар по НАТО. "Якщо Кремль це обговорює, значить, сценарій не виключений" – єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс. "РФ здатна на локальний раптовий удар і миттєвий ядерний шантаж... Щоб дестабілізувати Європу, не потрібно її окуповувати – достатньо розхитати баланс" – генерал Ергард Бюлер.
Чи зламає це підтримку України
Вирішальним стане сигнал із Вашингтона. Підписаний у США оборонний бюджет (NDAA) на 2026 рік визначає мінімальний рівень американської присутності в Європі – щонайменше 76 тис. військових більш ніж на 45 днів. Наразі в Європі перебуває близько 100 тис. військовослужбовців США, з яких приблизно 65 тис. – на постійній основі. Це підвищує поріг ризику для Кремля й ускладнює реалізацію повномасштабної ескалації.
Карта рішень 2026: тригери, які змінюють траєкторію
Фінальна точка: як не втратити 2026
Ключ до будь-якого з трьох сценаріїв – синхронізація дій: озброєння і санкційний тиск ззовні, а всередині – швидкі зміни у секторі безпеки, справедлива мобілізація та контроль за ресурсами. Європейські рішення – від фінансування до ППО – мають вчасно підкріплюватися американськими. Україна вже показала, що здатна нарощувати власні спроможності; 2026 вимагатиме витримки й чіткого курсу на сильну армію та стійке суспільство.