У Київській області відбулося прощання з рятувальником, який загинув під час виконання службового обов’язку. Михайло Проценко, боєць ДСНС України із 22-ї державної пожежно-рятувальної частини смт Калита, загинув у Яготині під час ліквідації наслідків російського удару по промисловому об’єкту. За офіційною інформацією, його життя обірвалося внаслідок раптового обвалу конструкцій.
Пожежні та рятувальники працювали в украй небезпечних умовах після масованого обстрілу – під час гасіння масштабної пожежі складських будівель у Яготині стався обвал, що забрав життя 30-річного рятувальника.

Хто був Михайло Проценко
Михайло народився і виріс у Носівці. Після строкової служби у 2014 році він підписав контракт і став на захист держави у складі Збройних Сил України, де протягом шести років виконував бойові завдання. Повернувшись додому, продовжив служіння людям у лавах ДСНС – обрав шлях рятувальника, де, за словами колег, завжди був опорою для команди і підтримкою для тих, кого рятував.

Останнє завдання в Яготині
Після чергової хвилі ворожих обстрілів підрозділи ДСНС працювали над ліквідацією наслідків удару по промисловому об’єкту в місті Яготин. Виникла масштабна пожежа складських будівель, а під час робіт стався несподіваний обвал. Саме тоді загинув 30-річний пожежний-рятувальник, головний майстер-сержант Михайло Проценко з частини, дислокованої у смт Калита.

Родина, служба, пам’ять
У Михайла залишилися дружина та двоє маленьких синів. Колеги згадують його як щиру, надійну людину з твердим характером, яка завжди була першою там, де потрібна допомога. Щодня рятувальники працюють на межі ризику – і ця втрата нагадує, якою високою є ціна безпеки цивільних.

Що означає ця новина для суспільства
Історія Михайла – це історія служіння, яке триває і поза полем бою. Після шести років у війську він обрав рятувальну службу й продовжив захищати життя людей без зброї в руках. Його загибель підкреслює: навіть далеко від лінії фронту наслідки війни щодня створюють смертельні ризики для тих, хто допомагає іншим. Суспільна увага до безпеки, поваги до правил під час тривог і підтримка рятувальників – це найпростіший, але важливий внесок кожного.

Пам’ять, що зобов’язує
Світла пам’ять про Михайла Проценка залишиться у серцях побратимів і в кожній історії порятунку, яку щодня творять рятувальники. Війна триває – і кожен їхній виїзд може бути останнім. Тож нехай вдячність і шана перетворюються на відповідальність: берегти себе, слухати вказівки служб і пам’ятати про ціну безпеки.



















