Понад пів століття після відкриття у грибів хіміки Массачусетського технологічного інституту вперше синтезували вертицилін A (verticillin A). Молекула відома потенційною антираковою активністю, але її складна будова довго лишалася бар’єром для лабораторного отримання. Тепер дослідники не тільки відтворили природну сполуку, а й створили раціонально спроєктовані похідні, що відкриває шлях до системних біомедичних перевірок.
Початкові тести на клітинах людини показали перспективу проти дифузної серединної гліоми (DMG) – рідкісної дитячої пухлини мозку. Найсильніший сигнал спостерігали у клітинних лініях із високим рівнем EZHIP – білка, пов’язаного з регуляцією метилування ДНК. Далі науковці планують механістичні дослідження та моделі на тваринах.
Що саме синтезували і чому це складно
Вертицилін A грибного походження ізолювали ще у 1970 році, але повний лабораторний синтез став можливим лише зараз. Команда під керівництвом професора Мохаммада Мовассагі (MIT) виконала 16 кроків від похідної амінокислоти бета-гідрокситриптофану до цільової молекули. Сполука є димером із насиченою стереохімією та чутливими дисульфідними мотивами, що вимагало ретельного контролю порядку реакцій.
Ключовою перешкодою виявилися два атоми кисню, які відрізняють вертицилін A від раніше синтезованого у 2009 році «(+)-11,11′-dideoxyverticillin A». Саме ці кисні роблять молекулу значно крихкішою, обмежуючи вікно перетворень. Щоб зберегти потрібну стереоконфігурацію, дослідники змінили послідовність формування зв’язків і перенесли введення дисульфідних груп на ранні етапи, тимчасово «маскуючи» їх як сульфіди до завершення димеризації.
“We have a much better appreciation for how those subtle structural changes can significantly increase the synthetic challenge,” — Mohammad Movassaghi, MIT.
Деталі методики: від маскування дисульфідів до димеризації
- Старт – похідна бета-гідрокситриптофану з поетапним введенням спиртів, кетонів і амідів.
- Двовалентні сірковмісні групи вводили рано для контролю стереохімії, але зберігали у «захищеному» стані як сульфіди.
- Після критичної реакції димеризації дисульфіди відновлювали, досягаючи цільової архітектури.
| Сполука | Ключова відмінність | Що показано |
| (+)-11,11′-dideoxyverticillin A (2009) | Без двох атомів кисню; 10 кілець, 8 стереоцентрів | Повний синтез продемонстровано раніше |
| Вертицилін A (тепер) | Наявні два атоми кисню; підвищена чутливість | Уперше здійснено повний синтез у 16 кроків |
Що показали клітинні тести
Після успішного синтезу дослідники отримали низку варіантів молекули. Випробування у Dana-Farber Cancer Institute/Boston Children’s показали, що Н-сульфонільовані похідні – як вертициліну A, так і «(+)-11,11′-dideoxyverticillin A» – виявилися найактивнішими проти клітин DMG. Додавання сульфонільної групи робить сполуки стабільнішими.
Особливо чутливими були лінії з високою експресією EZHIP. Дані вказують, що похідні вертициліну A взаємодіють із цим білком, посилюють метилування ДНК і запускають запрограмовану загибель клітин. Команда підкреслює: йдеться про клітинні моделі – для клінічних висновків потрібні додаткові верифікації.
“Identifying the potential targets of these compounds will play a critical role in further understanding their mechanism of action… to be more target specific for novel therapy development,” — Jun Qi, Dana-Farber/Harvard Medical School.
Хто стоїть за роботою і що далі
Старші автори – професор MIT Мохаммад Мовассагі та доцент Гарвардської медичної школи і Dana-Farber Джун Ці. Провідний автор – Вокер Кнаусс (PhD ’24). У співавторах також Сюці Ван (Dana-Farber) та Маріелла Філбін (Dana-Farber/Boston Children’s). Дослідження підтримали National Institute of General Medical Sciences, Ependymoma Research Foundation і Curing Kids Cancer Foundation.
Команда валідує механізм дії та готує випробування в тваринних моделях дитячих пухлин мозку. За словами дослідників, провідні молекули вже профільовано у понад 800 клітинних лініях раку, що допоможе оцінити їхню дію і в інших типах злоякісних новоутворень.
Чому це важливо
- Доступ до природних продуктів: вперше керовано отримано складну молекулу, що відкриває двері до десятків раціонально змінених похідних.
- Точність синтезу: урок про «правильний порядок» утворення зв’язків може масштабуватися на інші чутливі структури.
- Онкологічний вектор: перші сигнали проти DMG з високим EZHIP підсвічують нову мішень і підхід через модифікацію епігенетики.









