У MIT вважають, що шлях до енергоефективного штучного інтелекту може починатися не лише в чистих кімнатах, а й на кухні. Аспірантка DMSE MIT Міранда Швакке поєднала досвід із кулінарних експериментів у студентській ініціативі Kitchen Matters з розробкою матеріалів для нейроморфних обчислень. Її ідея проста: якщо правильно змінити структуру, зміняться й властивості – як у пряниковому тісті, так і в матеріалах для нових обчислювальних пристроїв. Саме ця логіка веде її до пристроїв, які імітують роботу мозку й потребують менше енергії для роботи з даними.
Наука з кухні: пряники як швидкий курс з матеріалознавства
У відеопроєктах Kitchen Matters Швакке шукала "видиму" зміну в рецепті, що пояснює науку. У випуску про імбирне печиво вона сфокусувалася на маслі: його вода випаровується під час випікання, створюючи пори. Зменшивши кількість масла, дослідниця отримала щільніше пряникове тісто – достатньо міцне для будиночка. Так кухонний експеримент перетворився на приклад того, як мікроструктура впливає на механічні властивості матеріалу. Інші теми команди – чому шоколад "схоплюється" за наявності води та як готують ізомальт для "цукрового скла" у трюкових сценах.
Від кухні до лабораторії: іонні синапси проти енергоголоду ШІ
Сьогодні Швакке працює з електрохімічними іонними синапсами – мініатюрними пристроями, де обробка і збереження інформації відбуваються в одному місці, як у мозку. Такий підхід скорочує пересилання даних і зменшує витрати енергії. "Нейроноподібні" елементи змінюють провідність подібно до того, як синапси підсилюють або послаблюють зв'язки між нейронами. Цей напрям у лабораторії професорки Bilge Yildiz покликаний відтворити ефективність біологічних систем у сучасних обчисленнях.
Чому це важливо для штучного інтелекту
Навчання великих моделей ШІ потребує значних енергоресурсів, тоді як мозок виконує подібні завдання набагато ощадливіше. Саме тому команда MIT шукає "мозкоподібні" пристрої: вони мають працювати швидко, споживати мінімум енергії та бути сумісними із напівпровідниковими технологіями.
Дослідження: іони магнію та оксид вольфраму
У фокусі дисертації Швакке – як вставляння іонів магнію в оксид вольфраму змінює електричний опір каналу пристрою. Оксид вольфраму виступає каналом, де опір керує силою сигналу – за аналогією із синапсами. Команда випробовує магній як стабільнішу альтернативу водню, який може виходити в довкілля і робити пристрій нестійким. Завдання – зрозуміти, як саме перемикання іонів "налаштовує" провідність і дозволяє пристроям працювати на низьких напругах.
Дані, інструменти й визнання
Для аналізу та візуалізації даних дослідниця застосовує MATLAB. За цю роботу Швакке отримала MathWorks Fellowship від Школи інженерії MIT у 2023 і 2024 роках. Стипендія підтримує аспірантів, які використовують інструменти MathWorks у дослідженнях.
Шлях у науку: від роботів до фотоелектрики
Наукове середовище супроводжувало Міранду з дитинства: мама – морська біологиня, тато – інженер-електрик. У середній школі вона брала участь у FIRST Lego League, а згодом у магнітній програмі познайомилася з матеріалознавством – дисципліною на перетині фізики, хімії та інженерії. Як старшокласниця вона досліджувала барвникові сонячні елементи, а згодом у Caltech зосередилася на мікроструктурі й наноструктурованих матеріалах, що привело до електрохімічних систем – батарей та паливних елементів.
Спільнота і просвіта: наука на дотик
Поза лабораторією Швакке веде наукову комунікацію: у Kitchen Matters команда проводить інтерактиви на міських подіях, наприклад, демонструє "pHun with Food", де сік червонокачанної капусти слугує pH-індикатором. Вона також була соціальною координаторкою і скарбницею у Graduate Materials Council DMSE, а під час навчання в Caltech долучалася до Robogals і наставництва для студентських дослідницьких стипендій. Комунікація для неї – не додаток, а частина наукової роботи: пояснити складне просто й точно.
Ключові факти:
Що це означає для читача
Якщо підхід Швакке та колег масштабують, штучний інтелект зможе працювати ощадніше – це важливо для центрів обробки даних і вбудованих систем, де кожен ват має значення. Виграють і користувачі: енергоощадні чипи дадуть змогу запускати інтелектуальні функції ближче до пристрою, без постійної відправки даних у "хмару".
Фінішна нота: сигнали майбутнього
Нейроморфні обчислення – це про інженерні рішення, які навчаються у біології. Від стабільніших іонних синапсів до нових матеріалів – кроки, що сьогодні народжуються на перетині кухні та лабораторії, завтра можуть зменшити рахунок за електроенергію для всього цифрового світу.