Початок пандемії COVID-19 у 2019 році збігся з початком докторських досліджень Анжі Джо в галузі політичних наук, та несподівано визначив основний напрямок її наукової роботи. Вона зауважила, що країни, відомі своїм обмеженим соціальним забезпеченням, під час кризи раптом почали надавати безпрецедентну підтримку своїм громадянам.

Парадоксальні зміни в соціальній політиці
Дослідження Джо зосереджене на так званих "ліберальних державах добробуту", таких як США, Велика Британія, Канада та Австралія. У звичайні часи ці країни надають мінімальну державну допомогу, покладаючи відповідальність на індивідуумів. Проте під час пандемії вони розгорнули масштабні програми підтримки, включаючи чеки стимулювання, розширене страхування безробіття та податкові пільги на дітей.
Цей контраст між мінімальними інвестиціями в соціальні мережі в нормальні часи та масовими витратами під час криз є центральною темою досліджень Джо. Вона досліджує, чому країни, які зазвичай не схильні до щедрих соціальних витрат, під час криз мобілізуються для надання допомоги, але не використовують ці можливості для довготривалих реформ.
Втрачені можливості для реформ
Анжі Джо також досліджує, чи можуть кризи стати каталізатором для інституційних реформ. Її аналіз фінансової кризи 2008 року та програми Hardest Hit Fund в США показує, як наявність фінансових ресурсів не завжди веде до ефективної допомоги. Багато штатів використали кошти лише для тимчасових рішень, замість того, щоб зменшити борговий тягар домогосподарств.
Для Джо дослідження реакцій держав на кризи є не лише академічним завданням, але й питанням суспільного значення. Вона впевнена, що політична наука повинна активно вивчати такі рідкісні епізоди, щоб підготуватися до майбутніх викликів, які можуть включати пандемії, зміни клімату або фінансові потрясіння.