Binance
ByBit
WhiteBIT
Від тиші після бою до сміху на тренуванні – так виглядає шлях відновлення у новому просторі, який бійці 50-го полку імені Семена Височана Нацгвардії України збудували власноруч. Реабілітаційний центр тут став місцем, де повертають контроль над тілом, емоціями та щоденним ритмом. Команда працює з пораненнями, наслідками контузій і безсоння, але не лише вправами – головне, щоб людина знову відчула опору під ногами.
Це не про показовість, а про дію: військові та ветерани самі шукали меценатів, організовували благодійні аукціони, збирали матеріали. У вільний від служби час вони розчищали територію і облаштовували доступний простір із продуманою безпекою.
Що доступно в центрі
Заклад пропонує повний цикл послуг із відновлення, де індивідуальний підхід – базове правило. Програми складають під стан і мотивацію конкретної людини, щоб кожен крок був посильним і результативним.
- масаж і мануальна терапія;
- фізіотерапевтичні процедури та кінезотерапія;
- лікувальна фізкультура (ЛФК);
- адаптивний спорт і тренування під уподобання пацієнта;
- психологічна підтримка і супровід.
Усі приміщення доступні та безпечні: є тривожні кнопки у санітарних кімнатах і адаптивний душ. Якщо комусь раптом стане зле – допомогу нададуть одразу.
«У нас всюди продумана безпека: кнопки виклику в туалетах, адаптивний душ. Якщо, не дай Боже, хтось впаде чи стане зле – допомога буде одразу», – офіцер 50-го полку НГУ Руслан Павлов.
Команда, що підлаштовується під людину
Фахівці центру працюють із тим, що підходить конкретному військовому. Якщо людині ближче командні ігри – у програму інтегрують м’яч або елементи футболу. Так зростає інтерес і відповідальність за власне відновлення, а разом із ними – і результат.
«Ми завжди відштовхуємося від того, що людині ближче. Якщо їй подобається спорт, наприклад футбол, ми підлаштовуємо терапію під це. М’яч, рух, інтерес – усе працює на відновлення», – фізичний терапевт Олександр Цибенко.
Як народжувався простір відновлення
Центр зібрали з нуля завдяки ініціативі підрозділу: без гучних кампаній, але з чіткою метою. Бійці шукали ресурси, бралися за будівельні роботи, ремонтували та встановлювали обладнання. Результат – місце, куди хочеться повертатися, бо воно зроблене своїми для своїх і з повагою до кожної історії.
Сила спільноти: історії, що тримають
Історія гвардійця Олега Бобика – про те, чому важливо не залишатися сам на сам із наслідками травм. Після важкої контузії два роки тому він пережив заїкання, безсоння і замкнутість. Повернутися до життя допомогли психологи і спорт. Сьогодні Олег знову в строю і приходить до центру, щоб підтримувати інших.
«Людина має сама зрозуміти, що їй потрібна допомога. Не закриватися в собі… А тут є вибір – і можливість зайнятися собою», – військовослужбовець Олег Бобик.
Коли поруч – побратими
Для ветерана Юрія Сорочинського, який після поранення та ампутації не повернувся в стрій, центр став місцем, де фізична реабілітація йде поряд із моральною підтримкою. Спільність досвіду дає відчуття плеча поряд і впевненість у завтрашньому дні.
«Тут всі свої. Це не лише фізична, а і моральна реабілітація: друзі, підтримка, розмови. Кожен має свої проблеми, і ми допомагаємо один одному», – ветеран Юрій Сорочинський.
Плани розвитку: від басейну до творчих занять
Команда дивиться вперед: ідеться про розширення напрямів реабілітації, додавання басейну та творчих активностей. У фокусі – залучення фахівців і нових методик, які підсилять ефект від відновлення та дадуть людям більше інструментів для повернення до повсякденного життя.
«Хотілося б розвиватися далі: басейн, нові напрямки реабілітації, творчі заняття… Все обмежується лише фантазією», – командир 50-го полку імені Семена Височана НГУ Вадим Ліневський.
Хто може звернутися
Центр створено для своїх, але двері відкриті для військових і ветеранів з усіх підрозділів. Допомога також доступна цивільним з інвалідністю. У підрозділі підкреслюють: відновлення – не привілей, а життєва потреба, яку кожен має право отримати вчасно.
Вам може бути цікаво:
