Як говорити з дітьми про війну: поради батькам від психологів

Війна в Україні – важкий період для всіх, люди живуть у постійному стресі. Але дорослі розуміють, що коїться, а діти – ні, вони лише відчувають страх. Зазвичай діти шукають відчуття безпеки у батьків, але зараз дорослі не завжди можуть його дати. Крім того, діти дуже добре відчувають стан батьків, і через те нервують ще більше. Нерозуміння, тривога та відсутність звичного способу життя негативно впливає на психіку дитини. Щоб допомогти їй подолати важкий період варто знати, як говорити з дітьми про війну.

Транслюйте впевненість

Ви можете здивуватись, але найбільше дитину лякають не вибухи, а емоційний стан батьків. Коли дитина відчуває, що батьки налякані або навіть перебувають в істерії, вона переймає їхній стан. Тож для того, щоб заспокоїти малюків, необхідно транслювати впевненість.

Отже, перша і головна порада на тему, як говорити з дітьми про війну – будьте спокійними та впевненими.

Щоб досягти цього стану, дорослим потрібно самостійно розібратися, чого вони хочуть. Дехто прагне лише перемоги, дехто хоче, щоб все швидше скінчилось. Тобто дорослі перед розмовою з дитиною мають обрати чітку позицію. Інакше транслювати впевненість не вийде.

Окрім цього діти чекають від дорослих відчуття захищеності. Використовуйте такі фрази як: “Не бійся, я тебе захищу, ти в безпеці”, або, якщо ви знаходитесь у небезпеці: “Не бійся, я тебе захищаю”. Та обов’язково варто зазначити, що будь-яка війна закінчується.

Не уникайте теми смерті

Одна з помилок батьків – намагатися якомога довше приховувати страшні події. Звісно не треба показувати дитині лячні фото, відео та новини, але варто сказати, що смерть існує і війна – одна з її причин.

Якщо тато служить в ЗСУ, варто сказати, що ви зробили все можливе, щоб він залишився живий та повернувся.

Не усувайте дитину від правди, навіть якщо сталося страшне і хтось з близьких загинув на війні. Краще не ховати інформацію, а допомогти її пережити.

Читайте також: Що таке прокрастинація. Як перестати відкладати справи на потім: ефективні поради психолога

Говоріть як є насправді

Якщо ви не знаєте, що сказати дитині про війну, кажіть правду. Дуже важливо пояснювати обставини та не обманювати дітей. Якщо вам довелося поїхати з дому, не кажіть, що ви їдете у подорож чи гості. Кажіть, що вдома зараз небезпечно, тому ми маємо поїхати на деякий час.

Але тут варто зазначити, що батьки мають постійно слідкувати за своїм емоційним станом, щоб дитина не бачила страху. Тобто варто надавати правдиву інформацію, але робити це дозовано.

Зосередитесь на тому, що можна зробити

Зрозуміло, що ви не можете суттєво вплинути на хід бойових дій. Але дитина має знати, що під час війни треба допомагати одне одному. Варто розповісти про роботу волонтерів, можливо діти дошкільного або молодшого шкільного віку захоче намалювати малюнок на підтримку бійців. Підлітки можуть долучитися до роздачі гуманітарної допомоги чи їжі, але пам’ятайте, що безпека дитини понад усе.

Разом з малечою можна навіть просто годувати тварин на вулиці, бо через війну багато домашніх улюбленців залишилися без домівки та господарів. Коли люди відчувають, що роблять щось корисне, переживати складні часи стає легше.

Як говорити з дітьми про війну в школі чи дома: поради психологів

Ми зібрали головні поради, які дозволять зробити розмову про війну менш травмуючою:

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини. Якщо розмовляєте з малечою, можна розповідати казки. Наприклад, підійде “Котигорошко” чи “Чарівні історії про козаків”. В цих казках козаки боролися зі злом за свою землю і через художню літературу можна обережно розповісти, що сталося в Україні.
2. Дбайте про медіагігієну. Дуже уважно слідкуйте за тим, яку інформацію бачать діти в інтернеті, бо легко побачити жорстокі кадри, фейки та пропаганду. Краще обмежити кількість новин та дивитися їх разом з дитиною, щоб у разі необхідності відповісти на питання чи пояснити складні моменти.
3. Слідкуйте за емоційним станом та реакцією дитини на інформацію. Ваше головне завдання – заспокоїти дитину та зробити так, щоб її думки не були лише про війну.