Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
Волинська трагедія залишається болючою темою для українців і поляків. У статті пояснюємо, як зародився конфлікт, що сталося під час війни та чому правда і пам'ять мають об'єднувати, а не роз'єднувати.
Волинська трагедія – одна з найболючіших сторінок спільної українсько-польської історії. Водночас вона стала темою для постійних суперечок. Але для зрілих суспільств важливо не боятися правди, навіть якщо вона болісна. Ми розповімо чим насправді була Волинська трагедія і чому обидва народи мають право на пам'ять і правду.
Волинська трагедія розгорнулася у 1943–1945 роках. Але щоб зрозуміти, що трапилося, потрібно повернутися у міжвоєнний період. Україні не вдалося зберегти свою незалежність і її знову роздробили. Після Першої світової війни Волинь опинилася у складі Польської Республіки. Польська влада ж активно проводила політику полонізації. Обмежувалися українські школи, закривалися православні церкви. Це викликало невдоволення місцевого населення.
Польська держава бачила загрозу в прагненні українців до незалежності. У результаті зростала взаємна недовіра. У 1939 році Німеччина та СРСР розділили Польщу. А на початку 40-х Польща та більша частина України, в тому числі Волинь, опинилися в німецькій окупації. Тут на окупованих територіях велася війна всіх проти всіх, що й підштовхнуло до розгоряння протистояння.
Чи могла історія розвиватися так, щоб Волинська трагедія не трапилася? Відповіді на це немає. Але можна розібратися в причинах трагедії, щоб не допустити повторення. Більше про причини трагічних подій на Волині можна дізнатися з відео:
Улітку 1943 року на Волині почалися антипольські акції, ініційовані ОУН і УПА. Метою було усунення польського населення з етнічних територій українців. У багатьох випадках жертвами, на жаль, ставали звичайні польські родини, що не брали участі у збройних діях.
Згодом на ці події відповіли польські формування – Армія Крайова, Батальйони хлопські, самооборона. Вони здійснювали напади на українські села, зазвичай з тією ж жорстокістю або й гіршою. Цивільні українці також гинули тисячами. Сьогодні важко встановити, скільки ж насправді загинуло людей з обох сторін.
Протягом доби у селах, пригадували очевидці, влада змінювалась кілька разів. Приходили то Армія крайова, то УПА, то червоні радянські партизани. В такому хаосі ніхто не фіксував імен убивць і жертв. Зусиллями істориків встановлено імена близько 30 тисяч загиблих поляків та близько 10 тисяч українців. Звісно, не сотні тисяч, як інколи заявляють польські медіа.
Волинська трагедія не виникла на порожньому місці. Її корені – у поєднанні політичних, соціальних і психологічних чинників. Основні з них:
Коли у суспільстві роками накопичуються страх, приниження та зневіра, досить іскри, щоб усе вибухнуло. Цю іскру підкинули тоталітарні режими, яким вигідно було бачити українців і поляків ворогами, а не союзниками.
Після 1945 року криваві події не завершилися. І комуністична Польща, і СРСР продовжували боятися українських повстанців. Тому відбувалися депортації українців в обох країнах, зокрема акція "Вісла" у Польщі. Багато українців було ув'язнено та вбито у таборі Явожно у Польщі та у радянській системі таборів.
Радянська влада замовчувала тему Волині, адже вона не вписувалася у "братерську" ідеологію. У Польщі теж довго не було єдності у трактуванні цих подій. Комуністичний режим зображав УПА як "фашистів", не аналізуючи причин конфлікту. Лише після падіння комунізму почалися дослідження трагедії.
З 1990-х років Україна й Польща роблять кроки до взаєморозуміння. Працюють спільні комісії істориків, проводяться пошукові роботи на місцях поховань. Але ще багато ран залишаються відкритими. Українські та польські історики визнають: злочини були з обох боків. Тому так важливо вивчати цю тему з холодним розумом.
Волинська трагедія стала ціною війни, байдужості, страху і ненависті. У XXI столітті Україна знову воює з агресором, а ця тема звучить особливо гостро. Російська пропаганда намагається використати старі історичні рани, аби посварити українців і поляків.
Так само, як колись сталінський і гітлерівський режими розпалювали міжнаціональну ворожнечу, сучасна Москва намагається відновити старі поділи.
Сьогодні чесне і спільне осмислення Волинської трагедії – це елемент національної безпеки, не лише історії. Як каже історик Ярослав Грицак "українці повинні визнати свою причетність до цього... Й має бути зворотний шлях, поляки мають зробити те саме. Це має бути формула – ми просимо вибачення і вибачаємо"
Ключові уроки, які варто винести з Волинської трагедії:
Україна та Польща вже довели, що здатні стояти поруч проти спільного ворога. Історична пам'ять має служити єднанню, а не розділенню.
Скільки українців загинуло під час Волинської різні?
За різними оцінками, загинуло близько 10–12 тисяч українців. Їх убивали підрозділи польської Армії Крайової та польські самооборони у відповідь на антипольські акції. Жертвами переважно були мирні селяни, серед яких – жінки, діти та старі.
Що відомо про Волинську різню?
Волинська різня – це серія масових убивств польського та українського мирного населення у 1943–1944 роках. Події відбувалися на території Волині та Галичини під час Другої світової війни. Вони стали трагічним наслідком взаємної ворожнечі та політичного протистояння між українцями й поляками.
Чому трапилася Волинська трагедія?
Причинами стали давні суперечності між поляками та українцями, які загострилися у роки війни. Українці прагнули незалежності, а поляки – зберегти контроль над цими землями. На ситуацію вплинули також нацистська та радянська окупації, які підштовхнули народи до взаємної помсти.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.