Чи можливі мирні переговори зараз? Пекар пояснює, чому Москва тягне час і на що ставить світ

Поки літньо-осінній наступ РФ так і не приніс стратегічних результатів, а проти нафтового сектору Росії діють посилені санкції, Кремль не подає сигналів щодо початку мирних переговорів. Український публіцист і викладач Києво-Могилянської академії Валерій Пекар розклав по поличках, чого тепер очікують Москва, Київ та їхні партнери. Його висновки пояснюють, чому війна не переходить у паузу і які сценарії можуть з’явитися на короткій дистанції.

Що утримує Кремль від паузи

За спостереженнями Валерія Пекаря, чинна російська влада не може «просто вимкнути» війну. На фронті зосереджено значні сили, і повернути їх до мирного побуту або розосередити без плану неможливо – це загрожує внутрішньою дестабілізацією. До того ж у Москві прагнуть показати бодай якісь виконані «цілі «СВО», аби в очах мас та еліт зберегти образ «перемоги».

У підсумку, за логікою Кремля, війна має тривати, доки не вдасться продемонструвати прорив – або хоча б створити картинку такого прориву для внутрішньої аудиторії.

Хто і на що розраховує: п’ять векторів

• Росія – спроба бодай локально прорвати фронт; удари по енергетиці, щоб залишати українські міста без світла та тепла й тиснути на суспільство; ставка на домовленості з новою адміністрацією у Вашингтоні щодо «великих проєктів» з РФ.
• Україна – очікування на падіння російської економіки; поступове виснаження та втрату ППО РФ, що відкриє вразливіші нафтові об’єкти; ефективність санкційного тиску.
• Європа – виграти час: розгорнути власне виробництво зброї, підсилити армії, нарощувати європейську єдність, поки Україна стримує агресора.
• США – шукати «велику угоду» з Пекіном: перемовини з Китаєм мають окреслити нову архітектуру безпеки, де російська агресія буде обмежена.
• Китай – прагнення отримати доступ до російських ресурсів «без пострілу», якщо Москва дедалі більше залежатиме від Пекіна.

Санкційний фон і енергетична шахівниця

Обмеження проти російського енергосектору включають ембарго Європейського Союзу на морську нафту та цінову стелю Групи семи – саме ці інструменти мають знижувати доходи Кремля. Пекар наголошує: у разі ослаблення російської ППО менш захищені нафтові об’єкти РФ стануть уразливішими, що підсилює економічний тиск на Москву.

На дипломатичній дузі Вашингтон–Пекін увага прикута до ринків нафти та вторинних санкцій. У матеріалі також нагадується, що президент США Дональд Трамп у четвер, 30 жовтня, не висунув Китаю вимоги щодо скорочення закупівель російської нафти – попри попередній тиск на Індію.

Що це означає для громадян

Короткостроково зберігається ризик повторних ударів РФ по енергетичній інфраструктурі взимку, адже це частина тиску на цивільне населення. Для бізнесу це сигнал готуватися до пікових навантажень та можливих відключень. Для партнерів України – привід прискорювати виробництво ППО і боєприпасів, а також закривати санкційні лазівки.

«Мільйон контрактників не можна залишити на лінії бойового зіткнення без дії, не можна повернути на пункти постійної дислокації (бо їх не існує), не можна просто повернути додому (бо вони знесуть всю Росію, як у 1917 році)» – зазначає Валерій Пекар.