Він повернувся додому, коли більшість шукала безпеки за кордоном. Микола Пугач став до лав бригади "Рубіж" Національної гвардії і воював там, де це було необхідно. 19 січня 2024 року гвардієць загинув, стримуючи атаку окупантів на Лиманському напрямку поблизу селища Спірне. Про його історію нагадав Департамент комунікації МВС, публікація з'явилася 19 січня 2026 року.
Що відомо про захисника
На початку повномасштабного вторгнення Микола був за кордоном – і свідомо вирішив повернутися. Він добровільно мобілізувався до бригади "Рубіж" Нацгвардії, обравши службу в бойовому підрозділі. Побратими згадують його як воїна, що зберігав холодну голову під час найскладніших епізодів бою, залишаючись авторитетом для свого відділення. У Миколи залишилися дружина та син.
Обставини загибелі: перевірені деталі
За офіційною інформацією, життя гвардійця обірвалося поблизу селища Спірне під час відбиття штурму російських військ на українські позиції. Локація вказана як Лиманський напрямок – осередок активних бойових дій, де підрозділи регулярно зупиняють спроби прориву. Саме там Микола прийняв свій останній бій, діючи спільно з побратимами і виконуючи завдання підрозділу.
Щодня вшановуємо всіх загиблих унаслідок цинічного російського вторгнення.
Пам'ять і підтримка родини
Службові товариші згадують Миколу як сміливого солдата і надійного друга. Важлива частина вшанування – збереження людської історії, яка стоїть за кожним ім'ям. Для рідних і близьких це підтвердження: суспільство пам'ятає і цінує ціну свободи, яку заплатили українські воїни.
Як долучитися до "Книги пам'яті" МВС
Історія Миколи Пугача зібрана у книзі пам'яті органів системи МВС – відкритому інформаційному ресурсі, де зберігаються розповіді про полеглих захисників. Якщо ви знали Героя або маєте уточнення, їх можна надіслати через форму на сайті.
- Перейдіть за посиланням у матеріалі МВС на сторінку пам'яті Миколи Пугача.
- Скористайтеся формою для подання додаткових перевірених даних або фото.
- Надішліть інформацію – модератори опрацюють її та додадуть до профілю Героя.
Чому ця історія важлива
Ім'я Миколи Пугача звучить у рубриці "Хвилина мовчання" не лише як факт втрати, а як нагадування про вибір – повернутися і боронити. Такі історії системно фіксуються державними ресурсами, аби кожен полеглий захисник був названий і вшанований. Для суспільства це – спосіб тримати зв'язок із правдою війни, а для родин – зберегти пам'ять про близьких на державному рівні.
Підсумок: пам'ятаємо поіменно
Офіційно підтверджено: Микола Пугач загинув 19 січня 2024 року під час оборони на Лиманському напрямку. Держава фіксує ці імена, а ми – несемо далі їхні історії. Бережімо пам'ять і допомагаймо її зберігати – це також фронт, який потребує нашої уваги.