Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
У Національному музеї історії України зібрали музейників і дослідників, аби обговорити, як працюють прифронтові та переміщені музеї під час війни. Іван Вербицький наголосив на постійному діалозі з фахівцями та подальших спільних кроках.
У Києві відбулася дискусія, яка зачіпає нерв культурної сфери воєнного часу: як виживають та розвиваються прифронтові та переміщені музеї. Подію прийняв Національний музей історії України. До розмови долучилися музейники, краєзнавці, дослідники та активісти – ті, хто щодня тримає культурний фронт і відповідає за безпеку колекцій та доступ до знань.
Заступник Міністра культури України Іван Вербицький наголосив: державні рішення мають спиратися на реальний досвід людей у музеях. Йшлося про те, як підтримати команди, які працюють у зоні ризику, і як забезпечити музейним інституціям умови для виконання їхньої місії.
У Національному музеї історії України пройшла публічна дискусія "Прифронтові і переміщені музеї: життя в "особливих умовах"". Вона зібрала представників музейної спільноти, дослідників та громадськість для обміну практиками, які працюють у стресових умовах війни.
У центрі уваги – безпека фондів, стійкість колективів і роль музеїв як центрів пам'яті та єдності. За підсумками зустрічі учасники окреслили спільні кроки на найближчу перспективу.
Музеї під час війни – це не лише сховища предметів. Це простір, де формуються наративи, зберігається музейний фонд і працює локальна спільнота. Підтримка цих інституцій означає захист культурної тяглості та доступу до знань.
Паралельно важливо створити умови для людей, які щодня роблять цю роботу. Саме стійкість музейників дозволяє інституціям виконувати публічну місію навіть у прифронтових регіонах.
"Наші музеї є одночасно науковими установами і публічними інституціями. Важливо берегти не лише артефакти, а й забезпечувати належні умови для людей, які надають їм сенс", – підкреслив Іван Вербицький.
Учасники дискусії пройшли шлях від термінових дій до довгострокових рішень. Серед тем, які прозвучали, – збереження колекцій та робота з громадами у стані невизначеності.
У фокусі Міністерства – державна політика у сфері культури, яка враховує голос практиків. Дискусія підтвердила: системні рішення неможливі без постійного контакту з тими, хто відповідає за колекції, наукову роботу та публічні програми.
Урядова стратегія на 2025-2030 роки задає рамку для реформ і координації зусиль держави та музеїв. Її імплементація має сприяти кращому плануванню, розподілу ресурсів і підвищенню стійкості культурних інституцій.
Організаторами та партнерами виступили Національний музей історії України, Маріупольський краєзнавчий музей та Маріупольський державний університет. Така кооперація посилює обмін знаннями і демонструє, як мережування допомагає швидше запроваджувати рішення.
Представники цих інституцій ділилися досвідом переміщення колекцій, побудови нових партнерств і взаємодії з громадами у приймаючих містах.
За результатами зустрічі окреслено подальші спільні кроки – від координації процедур збереження до посилення інституційної спроможності музеїв. Учасники зійшлися на тому, що потрібні сталий діалог і підтримка професійних команд.
Це означає продовження роботи над системами захисту фондів, розвитком освітніх та публічних програм і увагою до кадрової спроможності – людей, які забезпечують сенс і присутність музею в житті громади.
Музеї залишаються точками опори для суспільства – і в тилу, і біля фронту. Сила цих інституцій у професіоналах, які щодня тримають планку якості і безпеки. Підтримуючи їх, ми підтримуємо пам'ять і стійкість країни.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.