Куди прямує агроекспорт України: менше ЄС, більше Близького Сходу у 2025-2026?

Українська агропродукція підтвердила статус головного драйвера зовнішньої торгівлі. За підсумками 2025 року її експорт склав 22,6 млрд доларів – це 56% усього товарного експорту країни. Водночас карта збуту помітно змінюється: частка ЄС зменшилась, а ринки Азії та Африки посилилися. Про тенденції розповів заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький в інтерв’ю РБК-Україна.

Ключові цифри: як перерозподілився агроекспорт

Європейський Союз зберігає статус найбільшого партнера, але його питома вага знижується. У 2024 році на ЄС припадало 52,1% агроекспорту, а у 2025 – вже 47,5%. Експорт до Євросоюзу за рік скоротився на 2,1 млрд доларів, що частково пов’язано з поверненням квот із червня 2025 року (режим діє і у 2026).

Серед найбільших окремих ринків збуту названі Єгипет, Нідерланди, Італія, Іспанія, Польща та Туреччина. Показово й те, що валютна виручка від кукурудзи скоротилася на 40% – попри відсутність квотних обмежень на цю культуру. Це вказує на вплив ринкових факторів: цін і попиту.

«ЄС залишається ключовим партнером, але експортна географія стає більш збалансованою. Якщо у 2024 році частка ЄС в агроекспорті становила 52,1%, то за підсумками 2025 року – вже 47,5%. Це означає, що зростає роль ринків Азії, Африки та Близького Сходу», – зазначив Тарас Висоцький.

Що змінилося з ЄС: квоти і ціни

Повернення квотного режиму у торгівлі з ЄС у червні 2025 року змінило ритм поставок – частина українських товарів опинилася в межах обмежень. Навіть там, де квот немає (як у випадку з кукурудзою), свою роль зіграли коливання світових котирувань і попиту. Разом ці фактори і пояснюють зниження долі ЄС у структурі збуту.

Переорієнтація: куди додає Україна

Українські компанії активніше працюють із ринками, де вимоги до продукції м’якші, але цінова динаміка різкіша. Йдеться про Близький Схід, Північну та субсахарську Африку, Південно-Східну Азію, а також країни Центральної Азії. Ці напрямки компенсують частину втрат в ЄС та відкривають нові ніші для збуту.

• Індія і Китай – великі споживчі ринки з високою місткістю.
• Південна Корея, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам – стабільний попит на зернові та олійні.
• Країни субсахарської Африки – чутливі до ціни, але швидко нарощують імпорт базових продуктів.

Для експортерів це означає необхідність гнучких контрактних стратегій і страхування логістичних ризиків. Але водночас така стратегія знижує залежність від одного ринку і підвищує стійкість експортних надходжень у середньостроковій перспективі.

Наслідки для бізнесу і держави

Розширення географії збуту – це більше можливостей для диверсифікації, але й більше роботи із логістикою, сертифікацією та фінансуванням поставок. Бізнесу варто уважно планувати графіки відвантажень у зв’язку з квотами в ЄС, а також враховувати вищі цінові коливання на далеких ринках. Для держави це маркер, що інструменти підтримки експорту (кредитування, гарантії, страхування) мають працювати ширше за європейський напрям.