Що показало дослідження GICHD про операторів розмінування в Україні: фінанси, техніка і нові тренінги

Україна нарощує темпи гуманітарного розмінування, а разом із цим з’являються нові запити до ринку. На локалізаційному воркшопі у Києві у вівторок, 3 лютого, Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування (GICHD) презентував свіжу оцінку потреб і викликів для українських операторів. Дослідження показало, де бракує ресурсів, які інструменти потрібні в першу чергу та яку підтримку варто посилити вже зараз. Для галузі це – дорожня карта на найближчі місяці.

Де і навіщо презентували результати

Підсумки дослідження оголосили на заході з локалізації, що зібрав українських виконавців і міжнародних партнерів у Києві. Мета – посилити пряму взаємодію між операторами протимінної діяльності та донорами, аби фінансування та техніка потрапляли туди, де вони найбільше потрібні. Захід став майданчиком для обміну практиками та узгодження пріоритетів на цей рік.

Як проводили оцінювання

До вибірки увійшли 19 українських операторів, більшість із яких працюють на комерційній основі. Команда GICHD провела більше ніж 20 інтерв’ю, переглянула понад 500 документів і оцінила 12 напрямів роботи, серед яких управління ризиками, операційні спроможності та взаємодія з донорами. Такий підхід дозволив зіставити потреби ринку з наявними ресурсами та виявити прогалини.

«Саме українські компанії часто першими впроваджують нові підходи й технології в розмінуванні. Дякую партнерам із Женевського центру за допомогу в побудові прямої співпраці між українськими компаніями та міжнародними донорами. Це дає нашим операторам доступ до підтримки й ресурсів, а партнерам — можливість ефективно інвестувати в гуманітарне розмінування», — зазначив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства Ігор Безкаравайний.

Фінансування: звідки гроші і чого бракує

Опитані учасники назвали кілька основних джерел надходжень. Картинка свідчить про значну залежність від власних ресурсів і контрактів, тоді як грантова підтримка поки що охоплює меншу частину ринку. Це впливає на темпи масштабування проєктів і оновлення парку техніки.

• Власні базові ресурси – 9 із 19 операторів.
• Оплата послуг із розмінування від клієнтів – 7 із 19 операторів.
• Підтримка донорів – 5 із 19 операторів.
• Фінансова допомога від пов’язаних сторін – 4 оператори.
• Кредитні кошти – 3 оператори.

Такий розподіл вказує на потребу у стабільніших механізмах фінансування та в прозорих правилах взаємодії з донорами. Для частини компаній саме грантові інструменти можуть стати каталізатором модернізації.

Техніка і технології: що потрібно першочергово

Найгостріша потреба – у важкій інженерній техніці та мобільності. Оператори також відзначили роль технологій, що підвищують швидкість і точність обстежень територій. Запит на безпілотні системи і спеціалізовані детектори залишається стабільно високим.

• Машини розмінування – 12 операторів.
• Транспортні засоби – 9 операторів.
• Широкоформатні металошукачі – 6 операторів.
• БПЛА мультироторного типу – 6 операторів.

Розширення парку техніки напряму впливає на безпеку команд і швидкість робіт, а також відкриває шлях до більш складних проєктів на контамінованих ділянках.

Навчання: що запустить GICHD цього року

За підсумками оцінки GICHD анонсував щонайменше дві спеціалізовані сесії для операторів у поточному році. Уже в травні планується тренінг з управління грантами для ПМД, а в червні – навчання з операційних процесів. Точні дати і деталізовані програми організатори оприлюднять пізніше.

Такі курси допоможуть учасникам краще вибудовувати відносини з донорами, підвищувати якість планування та моніторингу, а також уніфікувати підходи до щоденних операцій.

Чому це важливо для ринку та громад

Женевський центр працює з операторами у багатьох країнах світу та сприяє впровадженню стандартів. Для України стратегія локалізації означає пряму лінію комунікації з міжнародними донорами та швидше залучення допомоги. Це, у свою чергу, дозволяє ефективно інвестувати у техніку, навчання і безпеку персоналу.

Узгоджені пріоритети і прозорі правила гри стимулюють здорову конкуренцію між виконавцями та пришвидшують очищення територій. Виграють громади: менше ризиків, швидше відновлення інфраструктури та повернення до нормального життя.