Binance
ByBit
WhiteBIT
Вона прийшла у ДСНС із телевізійної студії та залишилася там, де щодня лунають сирени. Історія Юлії Анісімової – це шлях від репортажів про рятувальників до служби поряд із ними, коли хвилини вирішують долі. Її робочі зміни – це виїзди на пожежі та руйнування, фіксація наслідків ударів і постійна підтримка людей у формі. Це розповідь про витримку, команду та віру, що після попелу знову зацвітуть сади.
Від ефіру до виїздів: як почалася служба
У 2018 році Юлія приєдналася до пресслужби Головного управління ДСНС у Миколаївській області. Замість підборів – форма, замість ефірів – оперативні виїзди і навчання для громадян. З перших тижнів стало зрозуміло: це робота, де кожна історія має людське обличчя і ціну вчасно сказаного слова.
Колишній досвід в телебаченні допоміг швидко опанувати роботу у полі – від збору фактів до відповідей на запитання людей, для яких інструкція з безпеки часто рівнозначна збереженому життю.
Війна змінила все: Миколаїв під ударами
З лютого 2022 року рідне село Юлії біля Миколаєва потрапило під постійний ворожий вогонь – артилерія та касетні боєприпаси. Разом із батьками вона жила у підвалі та паралельно доглядала покинутих тварин, яких люди вимушено лишали. Коли обстріли відрізали шлях додому, Юлія працювала у режимі 24-7 і мешкала прямо в управлінні – завжди напоготові.
Осінь 2022: дрони-камікадзе і ризик повторних ударів
Восени 2022 року Миколаїв пережив хвилю атак дронів-камікадзе. Під час нічних виїздів Юлія знімала наслідки ударів, розуміючи, що повторний обстріл може статися будь-якої миті. Стояти з камерою поруч із рятувальниками, які продовжують працювати, – це про дисципліну, холодний розум і готовність діяти попри небезпеку.
Команда, що тримає: підтримка і партнерство
Для Юлії служба – це насамперед люди. У строю вона зустріла свого чоловіка Дмитра: разом розбирали завали, ділили найважчі моменти і підтримували одне одного після найскладніших викликів. Саме команда дає сили продовжувати фіксувати правду, допомагати постраждалим і говорити суспільству про головне – як зберегти життя.
«Наша служба – це люди… Я завжди знаю, що в будь-який момент і в будь-якій ситуації зможу покластись на колег»
У таких умовах дуже важливі прості жести – чашка кави після безсонної ночі, теплий бушлат, підстраховка на зйомці. Ці дрібниці перетворюють підрозділ на другий дім, де кожен знає: поруч є плече.
Мрії після війни: що Юлія хоче побачити у кадрі
Головне бажання рятувальниці – мирне небо над Україною та жовто-блакитний стяг у кожному куточку країни. Вона мріє про відродження українського села з його крафтовими сироварнями, виноробнями та музеями – місцями, куди люди повернуться за спокоєм, смаком і історіями.
Коли зникнуть сирени, її камера має знімати інше – не руїни, а усмішки і повернення до звичного життя. Там, де сьогодні попіл, знову буде цвіт і шум садів.
Ключові віхи шляху
- 2018 – приєдналася до пресслужби ДСНС у Миколаївській області.
- Лютий 2022 – життя у підвалі рідного села під обстрілами, допомога покинутим тваринам.
- Весна–осінь 2022 – робота 24-7, проживання в управлінні через загрозу та обмежені шляхи.
- Осінь 2022 – фіксація наслідків атак дронів-камікадзе у Миколаєві з ризиком повторних ударів.
- Служба поруч із майбутнім чоловіком, взаємна підтримка на виїздах і в повсякденній роботі.
Вам може бути цікаво:
