Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
Від телевізійної студії до виїздів під обстрілами: історія рятувальниці ДСНС Юлії Анісімової з Миколаєва. Життя 24-7 в управлінні, дрони-камікадзе над містом і команда, на яку можна спертися.
Вона прийшла у ДСНС із телевізійної студії та залишилася там, де щодня лунають сирени. Історія Юлії Анісімової – це шлях від репортажів про рятувальників до служби поряд із ними, коли хвилини вирішують долі. Її робочі зміни – це виїзди на пожежі та руйнування, фіксація наслідків ударів і постійна підтримка людей у формі. Це розповідь про витримку, команду та віру, що після попелу знову зацвітуть сади.
У 2018 році Юлія приєдналася до пресслужби Головного управління ДСНС у Миколаївській області. Замість підборів – форма, замість ефірів – оперативні виїзди і навчання для громадян. З перших тижнів стало зрозуміло: це робота, де кожна історія має людське обличчя і ціну вчасно сказаного слова.
Колишній досвід в телебаченні допоміг швидко опанувати роботу у полі – від збору фактів до відповідей на запитання людей, для яких інструкція з безпеки часто рівнозначна збереженому життю.
З лютого 2022 року рідне село Юлії біля Миколаєва потрапило під постійний ворожий вогонь – артилерія та касетні боєприпаси. Разом із батьками вона жила у підвалі та паралельно доглядала покинутих тварин, яких люди вимушено лишали. Коли обстріли відрізали шлях додому, Юлія працювала у режимі 24-7 і мешкала прямо в управлінні – завжди напоготові.
Восени 2022 року Миколаїв пережив хвилю атак дронів-камікадзе. Під час нічних виїздів Юлія знімала наслідки ударів, розуміючи, що повторний обстріл може статися будь-якої миті. Стояти з камерою поруч із рятувальниками, які продовжують працювати, – це про дисципліну, холодний розум і готовність діяти попри небезпеку.
Для Юлії служба – це насамперед люди. У строю вона зустріла свого чоловіка Дмитра: разом розбирали завали, ділили найважчі моменти і підтримували одне одного після найскладніших викликів. Саме команда дає сили продовжувати фіксувати правду, допомагати постраждалим і говорити суспільству про головне – як зберегти життя.
"Наша служба - це люди... Я завжди знаю, що в будь-який момент і в будь-якій ситуації зможу покластись на колег"
У таких умовах дуже важливі прості жести – чашка кави після безсонної ночі, теплий бушлат, підстраховка на зйомці. Ці дрібниці перетворюють підрозділ на другий дім, де кожен знає: поруч є плече.
Головне бажання рятувальниці – мирне небо над Україною та жовто-блакитний стяг у кожному куточку країни. Вона мріє про відродження українського села з його крафтовими сироварнями, виноробнями та музеями – місцями, куди люди повернуться за спокоєм, смаком і історіями.
Коли зникнуть сирени, її камера має знімати інше – не руїни, а усмішки і повернення до звичного життя. Там, де сьогодні попіл, знову буде цвіт і шум садів.
Робота пресофіцера ДСНС – це не лише про кадри та тексти. Це про своєчасну інформацію для безпеки людей, координацію на місці подій і довіру, яка тримає громади під час тривог. Історія Юлії Анісімової нагадує: за кожною новиною стоять ті, хто продовжує працювати там, де найважче.
Тримаймо увагу до офіційних повідомлень, бережімо одне одного і пам'ятаймо – сила спільноти починається з підтримки поруч.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.