Це християнське свято вшанування п'ятьох Себастійських мучеників, яке у 2025 році припадає на суботу, 13 грудня. У Церкві їх згадують як взірець витривалості у вірі під час гонінь за імператора Діоклетіана. Подія має давнє походження з візантійської традиції та займає особливе місце у богослужбовому колі Різдвяного посту. В Україні пам'ять святх мучеників поєднана з молитовними практиками і благодійністю, а також відлунює в іменних днях для носіїв імен Євстрат, Авксентій, Євген, Мардарій та Орест.
Тег: Релігійні свята
Про День святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста
У 2025 році свято відзначають 13 грудня, у суботу. Дату встановлено за менологійною (місяцесловною) спадщиною візантійського обряду, де пам'ять п'яти Себастійських мучеників припадає саме на 13 день грудня.
Причина святкування цього дня пов'язана з давнім церковним календарем і синаксарними записами, які закріпили спомин мучеників саме цього числа. У громадах, що зберігають юліанський календар, літургійне вшанування відбувається 13 грудня за юліанською датою, що відповідає 26 грудня за громадянським календарем. В Україні після календарних рішень 2023 року більшість громад переходять до новоюліанського стилю, тож відзначають 13 грудня за чинним громадянським календарем.
Походження свята сягає IV століття і пов'язане з мученицькою кончиною Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста в Себастії (історична Вірменія, нині Сівас у Туреччині) під час переслідувань християн. Їхня стійкість і сповідницьке свідчення стали частиною спільної пам'яті Східної Церкви, увійшли до богослужбових книг і формували іконографічний образ групи мучеників.
Для сучасної української традиції свято важливе як нагадування про духовну мужність у Різдвяний піст, заклик до молитви за переслідуваних і до діл милосердя, а також як день іменин для носіїв відповідних християнських імен.
Історія та походження свята
Свято постало з вшанування мучеників Себастійських IV століття, яке закріпили візантійські місяцеслови та слов'янські мінеї. Його коріння – у подіях періоду Великого гоніння за імператора Діоклетіана близько 303 року.
Основними джерелами пам'яті є Синаксар Константинопольський, Менологій (місяцеслов) візантійської традиції, слов'янські Четьї-Мінеї та Пролог, де вміщено житійні відомості про п'ятьох мучеників. Там подано їхні імена, місце страждань – Себастія – та загальний перебіг допитів і тортур за наказом місцевої влади.
Ключовий історичний контекст – рішуча відмова християн приносити язичницькі жертви. Євстратій, разом з Авксентієм, Євгенієм, Мардарієм та Орестом, у різних обставинах публічно визнавали віру та витримали муки, завершивши земне життя мученицьки. Їхні імена вшановані як група, що символізує згоду і єдність у сповідуванні Христа.
У різних регіонах Візантійської ойкумени пам'ять відзначали подібно, з варіаціями в місцевих співописах і гімнографії. На українських землях свято увійшло до літургійного кола разом зі слов'янськими Мінеями та стало частиною грудневого розділу Різдвяного посту.
Образ мучеників набув значення для християн як знак вірності, витривалості та спільного стояння у випробуваннях. Тому їхній спомин розташований у передріздвяний час, коли Церква наголошує на духовному пильнуванні та надії.
Традиції та звичаї святкування
Свято відзначають молитвою в храмі та дотриманням приписів Різдвяного посту. У цей день звершують чин добового кола з пам'яттю мучеників, читають відповідні стихи, тропар і кондак, а під час Літургії – уривки Писання, що підкреслюють витривалість у вірі.
У храмі віряни моляться за зміцнення перед лицем випробувань, дякують за приклад святих та просять їхнього заступництва. Часто виносять ікону п'яти мучеників для вшанування, а священник у проповіді коротко нагадує житійний контекст і духовні уроки їхнього подвигу.
Домашнє вшанування поєднують з постовою стриманістю, читанням житія та спільною молитвою. За можливості віряни чинять справи милосердя – підтримують нужденних, військових, поранених або родини полонених, що відповідає духові святого дня.
Особливості богослужіння містять піснеспіви мученикам, а також загальні для мучеників біблійні читання, у яких звучить тема вірності до кінця та уповання на Бога серед переслідувань.
У культурних практиках України день пов'язують із передріздвяним періодом: майстри та громади проводять благодійні ярмарки, збір на потреби малозабезпечених, волонтерські ініціативи, наголошуючи на реальній підтримці ближніх.
Символами свята є вінець і пальмова гілка мучеництва, хрест як знак сповідання віри, а також спільна ікона п'ятьох страстотерпців, що підкреслює єдність у свідченні.
Сьогодні святкування відрізняється різною календарною практикою: у громадах на новоюліанському та григоріанському стилі – 13 грудня; у тих, що зберігають юліанський стиль, – 26 грудня за громадянським календарем. Водночас зміст свята лишається єдиним – молитва, тверезість серця й милосердя.
Носії імен Євстрат, Авксентій, Євген, Мардарій та Орест приймають вітання з іменинами, а родини інколи влаштовують скромні застілля без порушення посту.
Коли святкують День святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста
Свято відзначають щороку 13 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями; у громадах на юліанському стилі – 13 грудня за Юліанським, що відповідає 26 грудня за громадянським календарем.
Календарна прив'язка є сталою, оскільки це нерухоме свято місяцеслова.
Рік | Дата | День тижня
2026 | 13 грудня | неділя
2027 | 13 грудня | понеділок
2028 | 13 грудня | середа
2029 | 13 грудня | четвер
2030 | 13 грудня | п'ятниця
Чому святкують саме в цю дату
Дату 13 грудня визначає візантійська менологійна традиція, закріплена у мінеях і синаксарях Східної Церкви.
Церковні постанови місяцеслова фіксують пам'ять п'яти мучеників Себастійських на цей день, і це відтворено в усіх слов'янських та грецьких богослужбових книгах. Історична традиція пов'язує дату з давнім місцевим культом у Себастії та загальноцерковним прийняттям цієї пам'яті.
Символічно поминання у час Різдвяного посту підкреслює мужність віри, до якої Церква закликає у передріздвяний період. Після календарних рішень у сучасній Україні частина громад перейшла на новоюліанський стиль, тож у цивільному календарі дата стала 13 грудня, тоді як за юліанським стилем зберігається відповідник 26 грудня.
Прикмети на День святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста
Спеціальних загальноукраїнських прикмет саме до цього дня джерела майже не фіксують. У народній традиції в цю пору переважали загальні зимові спостереження за погодою в середині грудня, без виокремлення сталих знамен саме на пам'ять п'яти мучеників.
Приказки та вислови
До цього свята не збереглося усталених українських приказок.
Молитва у день День святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста
У цей день уживають звичні богослужбові тексти для мучеників; відомим є тропар мученикам, що широко вживається в українській церковній традиції.
Тропар мученикам, глас 4: "Мученики Твої, Господи, в стражданнях своїх вінці нетління прийняли від Тебе, Бога нашого, бо маючи Твою силу, мучителів подолали і зруйнували немічних демонів; їх молитвами спаси душі наші."
Цікаві факти про свято
П'ятьох мучеників часто зображають на одній іконі як спільноту свідків віри; у православній іконографії Орест іноді подається поруч із знаряддями страждань як символ витривалості.
Пам'ять припадає на Різдвяний піст, тому у храмах наголос роблять на стриманості, покаянні та молитві за тих, хто нині зазнає переслідувань.
У слов'янській богослужбовій традиції ця пам'ять стабільно міститься в грудневих Мінеях, що забезпечило її поширення від Балкан до Києва і далі на схід.
У громадах, що зберігають юліанський стиль, громадянська дата припадає на 26 грудня, але богослужбові тексти залишаються тими самими.
Імена святців грецького походження набули українських форм – Євстратій, Авксентій, Євген, Мардарій, Орест – і пов'язані з традицією іменин у цей день.
Поширені питання про свято (FAQ)
Тут ви знайдете стисли відповіді на ключові запитання про день пам'яті п'яти Себастійських мучеників.
Коли святкують? Щороку 13 грудня за новоюліанським і григоріанським календарями; у юліанських громадах – 13 грудня за Юліанським, що нині відповідає 26 грудня за громадянським календарем.
Чому саме ця дата? Так встановлено в менологійній традиції Східної Церкви, закріплено у Мінеях і Синаксарях, які відносять пам'ять мучеників на 13 грудня.
Чи була інша дата раніше? Інша літургійна дата не засвідчена; різниця пов'язана лише з календарним стилем (юліанський чи новоюліанський/григоріанський) і, відповідно, з громадянською датою.
Що можна і не можна робити цього дня? Це день Різдвяного посту, тож зберігаються стриманість у їжі згідно з традицією громади, молитва, утримання від гучних розваг; заохочуються милосердя та добрі справи.
Чи існують особливі традиції? Головний акцент – богослужіння з піснеспівами мученикам, вшанування ікони, проповідь про витривалість віри й благодійні ініціативи в середині Різдвяного посту.
