День святителя Спиридона Триміфунтського

День святителя Спиридона Триміфунтського – це християнське свято на честь єпископа і чудотворця IV століття, яке у 2025 році припадає на 12 грудня. У цей день вшановують святого пастиря з Кіпру, учасника Першого Нікейського Собору, відомого своєю простотою, милосердям і численними чудами. Дата важлива для вірян як час молитви за життєві потреби, працю, житло і мир у домі. В українському церковному календарі це свято стоїть у період Різдвяного посту та природно межує з пам’ятями 9 грудня Зачаття праведної Анни і 19 грудня святого Миколая, а в парафіях старого стилю поруч із днем апостола Андрія.

Про День святителя Спиридона Триміфунтського

У 2025 році свято відзначають 12 грудня, а в громадах, що зберігають юліанський стиль, богослужіння звершують 25 грудня за цивільним календарем. Дату пов’язують із днем упокоєння святителя, що традиційно вшановується Церквою як день його небесної слави.

Свято відзначають саме цього дня за візантійською традицією Мінеї, де пам’ять святителя закріплена на 12 грудня. Після переходу більшості українських громад до новоюліанського календаря з 2023 року фіксовані дати свят, включно з днем Спиридона, відзначаються за григоріанським численням – 12 грудня; у громадах старого стилю лишається 12 грудня за юліанським календарем, що відповідає 25 грудня за новим стилем.

Святий Спиридон був єпископом міста Триміфунта на Кіпрі, жив у IV столітті, зберігаючи простоту пастуха і водночас ревність архипастиря. Він брав участь у Першому Нікейському Соборі 325 року, де засвідчив православну віру проти аріан, і прославився багатьма чудами – від зцілень до помочі нужденним. У його житії відомий знак із черепком, через який він наочно пояснив таїнство Святої Трійці: з глини постало полум’я і вода, а черепок лишився в руці.

Для сучасної української традиції свято має значення молитовної підтримки в побутових і соціальних потребах – працю, житло, борги, мир у родині – і закликає до милосердя, взаємодопомоги та тверезого постового життя напередодні Різдва.

Історія та походження свята

Свято взялося з практики давньої Церкви вшановувати день упокоєння святого як його духовний день народження для Неба. У візантійському Мінеї, Синаксарі та Четьїх-Мінеях закріплено пам’ять святителя Спиридона 12 грудня, а оповіді про його життя і чуда збереглися у грецьких житіях, у зведеннях патериків і пізніших українських перекладах.

Джерела, що згадують цю дату і житіє, включають константинопольський Синаксар, Мінеї, “Четьї-Мінеї” святителя Димитрія Ростовського та інші церковні збірники, які передають оповідь про участь святителя у Нікейському Соборі, його пастирську простоту та милосердя. У них подано також відомі сюжети про допомогу бідним, чудесне перетворення змії на золото для викупу боргу та повернення золота у вигляд змії після виконання обітниці.

Ключові події, що сформували культ святого: служіння на Кіпрі як єпископа Триміфунта, участь у Соборі 325 року, упокоєння близько 348 року, перенесення мощей у Константинополь після навали арабів, а у XV столітті – на острів Корфу, де мощі зберігаються як нетлінні. На Корфу донині звершують урочисті процесії з мощами святителя.

Регіональні відмінності святкування помітні у грецькій традиції Корфу – чотири великі річні процесії відбуваються на Вербну неділю, у Велику суботу, 11 серпня та в першу неділю листопада. У слов’янських Церквах наголос роблять на богослужбовому вшануванні, акафісті та благодійності, а в народному календарі на старому стилі день відомий як Спиридон Сонцеворот.

Образ святого став важливим для християн як взірець єдності простоти й богословської твердості: будучи пастухом і єпископом, він навчав не стільки красномовством, скільки життям, а численні чуда утвердили віру багатьох у дієву Божу допомогу через молитовне заступництво святих.

Традиції та звичаї святкування

Традиційно свято відзначали участю у богослужінні та домашньою молитвою до святителя за щоденні потреби. У храмах служать всенічне бдіння напередодні, а в сам день – Божественну літургію з тропарем і кондаком святителю Спиридону, згадуючи його як швидкого помічника нужденних.

У храмі віряни подають записки з іменами, дякують за отримані благодіяння, просять про працю, житло, врегулювання боргів і мир у родині. Священики виголошують особливі молитви за тих, хто перебуває у матеріальній скруті, адже приклад святого прямо пов’язаний із милосердям і допомогою бідним.

Вдома читають акафіст або канон святителю Спиридону, запалюють свічку перед іконою, згадують історії з його житія і здійснюють добрі справи – підтримують самотніх і малозабезпечених. Через те, що день припадає на Різдвяний піст, дотримуються стриманості в їжі та розвагах, а 12 грудня 2025 року, яке припадає на п’ятницю, чин посту є суворішим.

Особливості богослужіння полягають у прославі святого як єпископа і чудотворця: у піснеспівах підкреслюється його пастирська простота, участь у Нікейському Соборі та чудеса милості. У деяких парафіях після літургії звершують молебень до святителя з проханнями про допомогу в життєвих клопотах.

Культурні й регіональні традиції в Україні включають благодійні збірки для потребуючих перед зимою, а також локальні звичаї ремісничих і торгових громад, які вшановують святого як покровителя чесної праці. У селах старшого укладу цей день відомий спогадами про “Спиридона Сонцеворота”, коли за давнім стилем помічали прибуток дня після сонцестояння.

Символами свята є іконографічні ознаки святителя: пастирський жезл, плетена шапка, що нагадує про його простоту, і взуття, пов’язане з корфською традицією міняти зношені черевики мощей – як знак його невтомної допомоги тим, хто просить.

Сьогодні святкування відрізняється ширшим ужитком української мови в богослужінні, календарною уніфікацією більшості громад на 12 грудня за новим стилем і активною присутністю онлайн – трансляції служб, збори на благодійність та поширення житійних матеріалів для родинного читання.

Оскільки період богослужбово насичений, це свято природно вписується між пам’ятями 9 грудня Зачаття праведної Анни і 19 грудня святого Миколая; у парафіях старого стилю воно сусідить із днем апостола Андрія 13 грудня, що надає грудневі послідовності молитовної логіки і духовного очікування Різдва.

Коли святкують День святителя Спиридона Триміфунтського

Святкують щороку 12 грудня за новоюліанським/григоріанським календарем, а в громадах, що тримаються юліанського стилю, – 12 грудня за старим стилем, що відповідає 25 грудня за цивільним літочисленням.

Календарна прив’язка фіксована – це нерухоме свято, не залежить від Пасхи і не переноситься, тож дата залишається сталою.

Читайте також: Усі свята січня 2026: повний календар вихідних і дат

Чому святкують саме в цю дату

Свято відбувається 12 грудня, бо це день упокоєння святителя Спиридона за церковною традицією, засвідченою в Мінеях і Синаксарі. Церква здавна відзначає день переходу праведника до вічності як час особливого заступництва і молитовної пам’яті.

Історичні традиції склалися у візантійському світі, звідки культ святого поширився до слов’ян. Символічно груднева дата співзвучна з темою світла у темряві зими, адже святитель сприймається як швидкий помічник і утішитель у скруті.

Календарно в Україні після рішень Церков у 2023 році більшість громад перейшла на новоюліанський відлік, тож далі пам’ять святителя фіксовано відзначають 12 грудня за новим стилем; у громадах, що тримаються старого стилю, літургійно це лишається 12 грудня юліанського календаря, що припадає на 25 грудня за цивільним часом.

Прикмети на День святителя Спиридона Триміфунтського

У народній традиції східних слов’ян на старому стилі цей день відомий як Спиридон Сонцеворот, тож прикмети здебільшого пов’язані з погодою та прибутком світлового дня.

• Після Спиридона день додається – “на гороб’ячий скік” кажуть про відчутне, хоч і мале, прибуття світла.
• Якщо на Спиридона ясне небо і мороз – до стійкої холодної, але сухої зими.
• Снігопад цього дня віщує вологу весну і щедрий травень.
• Відлига 12 грудня – до частих змін погоди і мокрих заметілей узимку.
• Якщо вітер різко змінюється – весна буде рання, з хуртовинами наприкінці зими.
• Тиха погода і іній на деревах – до доброго врожаю фруктів наступного літа.

Приказки та вислови

До цього свята не збереглося усталених українських приказок.

Молитва у день День святителя Спиридона Триміфунтського

У цей день Церква звершує тропар і кондак святителю Спиридону, а віряни моляться йому про поміч у щоденних потребах; широко вживаний тропар українською звучить так:

Пастирем явився ти, богомудрий Спиридоне, ділом, словом і духом; смиренням високо піднісся, а вбогостю збагатився; моли Христа Бога спасти душі наші.

Цікаві факти про свято

Мощі святителя Спиридона зберігаються на острові Корфу як нетлінні, а черевики на мощах регулярно змінюють через зношення – за місцевою традицією це знак його “невтомних походів” на допомогу тим, хто молиться.

На Корфу існує чотири щорічні хресні ходи з мощами святого, пов’язані з історичними визволеннями острова від моровиць і облоги.

Іконографічно святителя часто зображають у плетеній шапці – натяку на його пастирську простоту і походження пастуха, що став єпископом.

У житії зберігся образ-навчання про Святу Трійцю: святитель тримав черепок, і з нього явилися вогонь і вода, а глина лишилася в руці – наочна проповідь єдності іпостасей.

В українській побожності до святого звертаються за поміччю у фінансових і побутових труднощах, у пошуку роботи та житла, наслідуючи його милосердя до знедолених.

Поширені питання про свято (FAQ)

Нижче – короткі відповіді на найчастіші запитання про це свято.

Коли святкують? 12 грудня за новим стилем; у громадах старого стилю – 12 грудня юліанського календаря, що припадає на 25 грудня цивільної дати.

Чому саме ця дата? Це день упокоєння святителя Спиридона, зафіксований у візантійській Мінеї та Синаксарі, згідно з давньою церковною традицією.