Незвичні інтереси, замкнутість, відсутність бурхливих емоцій, не здатність співчувати… На перший погляд, може здатись, що це опис середньостатистичного підлітка. Водночас це можуть бути прояви психологічного розладу, який називається синдром Аспергера.
Що таке синдром Аспергера
Синдром Аспергера – це форма аутизму, яка характеризується певними проявами, які дійсно дуже схожі з тими, які демонструють підлітки в період статевого дозрівання. Однак на відміну від підліткової кризи розвитку, прояви синдрому Аспергера не проходять з віком і не піддаються психокорекції.
Синдром Аспергера отримав свою назву на честь австрійського психіатра Ганса Аспергера, який описав його ще у 1944 році.
Люди, які страждають на синдром Аспергера не демонструють незгоду або свій бунтарський дух, як це роблять підлітки. Вони дійсно не розуміють загальноприйнятих соціальних норм поведінки й не здатні проявляти емпатію.

Через це у людей з синдромом Аспергера:
- виникають проблеми із встановленням контактів;
- мають обмежені інтереси.
При цьому люди з синдромом Аспергера можуть мати нормальний або високий інтелект, але їм може бути важко сприймати та адаптуватися до соціальних ситуацій.
Люди з синдромом Аспергера можуть досягати успіху у багатьох галузях життя, особливо якщо оточення їх підтримує та розуміє їх особливості
Що таке синдром Аспергера: пояснює психолог у відео
Дізнатись, що кажуть психологи про синдром Аспергера, можна, подивившись запропоноване Ютуб відео.
4 фактори, коли та у кого може виникнути синдром Аспергера
Синдром Аспергера є формою аутизму і має складну етіологію. Тобто немає однієї конкретної причини, яка б повністю пояснила його виникнення. Однак, відомі 4 можливі фактори, які можуть впливати на розвиток синдрому Аспергера, а саме:
- Генетичні фактори. Дослідження показують, що генетика може грати важливу роль у виникненні синдрому Аспергера. Якщо у когось з родини вже є аутизм або синдром Аспергера, ймовірність виникнення у нащадка збільшується.
- Нейробіологічні фактори. Деякі дослідження показують, що різні аномалії у розвитку мозку можуть бути пов'язані з розвитком синдрому Аспергера. Наприклад, деякі дослідження вказують на нерегулярність у роботі деяких мозкових ділянок.
- Екологічні фактори. Деякі екологічні чинники, такі як вплив токсичних речовин на розвиток плоду під час вагітності або під час перших років життя дитини, можуть також впливати на ризик виникнення синдрому Аспергера.
- Соціально-психологічні фактори. Стрес під час вагітності, проблеми у розвитку соціальних навичок у дитинстві або інші соціально-психологічні чинники також можуть впливати на ризик розвитку синдрому Аспергера.

Важливо зазначити, що це лише загальні фактори, які можуть впливати на виникнення синдрому Аспергера, і кожен випадок може мати свої унікальні особливості та причини. Для точного визначення причин у кожної конкретної людини потрібно провести докладне обстеження та консультацію з фахівцем.
Також радимо прочитати статтю на нашому порталі: Всі хвороби від нервів: міф чи реальність?
Хвороба Аспергера чи синдром: в чому різниця і як правильно називати?
Інколи в літературі можна зустріти словосполучення хвороба Аспергера, який доволі часто використовували в минулому. Але важливо розуміти, що синдром Аспергера не є хворобою, а лише іншим способом функціонування мозку людини.
Деякі психологи взагалі вважають, що синдром Аспергера – це особливість людини, яка взаємодіє зі світом у незвичний для нас спосіб. Саме тому таких людей не потрібно лікувати, треба просто допомогти їм пристосуватись до нормального життя в соціумі.

В чому ж різниця між хворобою і синдромом:
- термін "хвороба" використовувався для позначення певних медичних станів чи розладів;
- термін "синдром" вказує на групу симптомів чи ознак.
У сучасній медичній термінології ці терміни часто використовують як синоніми. Однак більш правильно для опису цього розладу використовувати все ж таки термін синдром Аспергера.
До речі, радимо ознайомитися з матеріалом, що таке дофамін: як працює гормон щастя?
5 симптомів, які можуть свідчити про синдром Аспергера
Синдром Аспергера може бути діагностований у будь-якому віці, але частіше виявляється у дитинстві або підлітковому віці. Зазвичай симптоми синдрому Аспергера стають помітними у ранньому дитинстві, коли дитина починає взаємодіяти з іншими людьми та вступає в соціальні контакти. Проте іноді синдром Аспергера може бути виявлений і у дорослих, які раніше не мали діагнозу.
Вчасно встановлений діагноз синдрому Аспергера може допомогти повернути людину з цим порушенням до нормального життя: керувати своєю поведінкою, емоціями та виконувати правила.
Основними симптомами, які можуть вказувати на наявність у людини синдрома Аспергера є наступні:
- Труднощі у встановлені соціальних контактів. Люди з синдромом Аспергера можуть мати проблеми з розумінням соціальних норм, взаємодії з іншими людьми, виявленням емпатії та встановленням контакту з оточуючими.
- Обмежені інтереси та рутина. Люди з синдромом Аспергера можуть бути захоплені обмеженими темами або робити однакові повторювальні дії у межах суворо визначеної рутини.
- Незвичайна чутливість до зовнішніх подразників. Люди з синдромом Аспергера можуть бути надто чутливими до звуків, світла, текстури їжі чи інших подразників.
- Специфічна мова та комунікація. Характерною рисою синдрому Аспергера є використання незвичайної мови, монотонний голос, неспроможність розпізнавати невербальні сигнали та мовні нюанси.
- Стрес та тривожність. Люди з синдромом Аспергера можуть бути вразливими до стресу та тривоги через складності у сприйнятті соціальних ситуацій та зміни в рутині.
Ці симптоми можуть виявлятися в різному ступені в кожної людини із синдромом Аспергера. Але для встановлення діагнозу необхідна консультація з кваліфікованим фахівцем.
Тест на синдром Аспергера
Якщо у вас або у близької людини є підозра на синдром Аспергера, важливо звернутися до кваліфікованого фахівця для оцінки стану та встановлення діагнозу.
Найкращим способом діагностики синдрому Аспергера є консультація з психологом або психіатром, які можуть провести спеціальне обстеження та оцінити прояви.
Існує також тест на синдром Аспергера для дорослих. Він може бути корисним для початкової оцінки.
Також є тест на синдром Аспергера, який можуть пройти батьки маленьких дітей, щоб вчасно виявити розлад та розпочати корекцію на ранньому етапі розвитку.

Однак важливо пам'ятати, що результати, які показує будь-який тест на синдром Аспергера не можна вважати на 100 відсотків вірними. Отже, тест не може замінити професійну консультацію та діагностику.
9 ознак, що у маленької дитини синдром Аспергера
Синдром Аспергера зазвичай встановлюють в дитячому віці, коли вже починається перша соціалізація. Водночас батьки зовсім маленьких дітей також можуть за певними ознаками запідозрити синдром Аспергера, щоб вчасно відвідати спеціаліста.
Батьки дітей, які переживають чи немає у їх дитини синдрому Аспергера, мають звернути увагу на поведінку дитини. Якщо дитина:
- Не дивиться на предмет, на який батьки вказують пальцем.
- Не реагує на слова, коли до неї звертаються, поводить себе неначе глуха.
- Не вказує пальцем на предмет, який хоче дістати.
- Подовгу робить монотонні рухи, які на погляд батьків не несуть жодного змісту.
- Не цікавиться іншими дітьми й взаємодією з ними.
- Коли до неї посміхаються, не посміхається у відповідь.
- Може засмутитись, коли чує деякі звуки.
- Не виконує простих дій, про які просять батьки: принеси іграшку, дай ручку, вдягни шапку.
- Не дивиться в очі при комунікуванні.
Якщо на більшість запитань батьки далі ствердну відповідь – скоріш за все у дитини є синдром Аспергера. Варто звернутись до спеціаліста.

Чи можна вилікувати синдром Аспергера?
Стосовно людей із синдромом Аспергера не зовсім коректно використовувати термінологію притаманну хворобам. Адже симптом Аспергера не лікують в класичному розумінні цього слова.
Завдання терапевтичних заходів, які є в арсеналі фахівців, що допомагають людям із синдромом Аспергера, покращити якість життя людини з цим розладом. Основні напрямки терапевтичних заходів включають:
- Психосоціальну терапію. Може включати індивідуальну терапію, групову терапію або навчання соціальним навичкам. Терапевтичні методи можуть допомогти людині з синдромом Аспергера розвинути навички спілкування, взаємодії з іншими та керувати власними емоціями.
- Освіту та навчання. Важливо забезпечити підтримку та допомогу у навчанні для дітей та дорослих з синдромом Аспергера. Індивідуалізований підхід до навчання може допомогти розвивати сильні сторони та компенсувати слабкі.
- Фармакотерапію. У деяких випадках лікар може призначити ліки для полегшення симптомів, таких як тривожність, депресія або гіперактивність.
- Психоосвітнє консультування. Консультування для родини та близьких може бути корисним для розуміння розладу та вивчення стратегій підтримки.
- Фізичну активність та здоровий спосіб життя. Регулярна фізична активність та збалансоване харчування можуть позитивно впливати на самопочуття та емоційний стан людини з синдромом Аспергера.
Важливо пам'ятати, що кожна людина з синдромом Аспергера унікальна, тому план заходів повинен бути індивідуальним і розробленим спеціалістами з урахуванням потреб конкретної людини.
До речі, дізнайтесь, що таке лютнева депресія, як з нею боротися.
Висновок
Синдром Аспергера є формою аутизму, і не є хворобою. Виявити ознаки наявності синдрому Аспергера можна в ранньому дитинстві. Для цього є тест на синдром Аспергера, як для дорослих, так і для дітей. Але найбільш точну діагностику зможе провести спеціаліст: психіатр або невролог.
Синдром Аспергера не потрібно лікувати, адже як було вже зазначено — це не хвороба. це скоріш особливість функціонування головного мозку людини з цим розладом.
Отже, заходи, які можуть вважатись терапевтичними й застосовані до людини с синдромом Аспергера, мають бути направлені на допомогу в соціалізації та адаптації до нормального життя.
Список літератури
- 2015. Іванова О.М. Особливості діагностики синдрому Аспергера у дітей в Україні.
- 2018. Петренко І.В. Психологічні аспекти синдрому Аспергера у підлітків: український контекст.
- 2016. Ковальчук О.С. Медико-психологічний підхід до лікування синдрому Аспергера в Україні.
- 2017. Гриценко Л.П. Ефективність психотерапії у дорослих з синдромом Аспергера: український досвід.
- 2019. Ткаченко Н.М. Сучасні підходи до інтеграції дітей з синдромом Аспергера в освітню систему України.
Запитання та відповіді щодо синдрому Аспергера
Як зрозуміти, що в мене синдром Аспергера?
Є певні ознаки та особливості поведінки, за якими можна запідозрити, що у людини синдром Аспергера. Це труднощі зі встановленням соціальних контактів, незвичні хобі та зацікавленості, невміння розуміти емоції інших тощо. Але всі ці прояви можуть вказувати на інші розлади або захворювання. остаточний діагноз може встановити лише спеціаліст.
Який лікар лікує синдром Аспергера?
Синдром Аспергера не лікують, а корегують поведінку та дають інструменти, які допомагають людині з особливостями функціонування мозку інтегруватись та жити нормальним життям. Цим займається лікар психіатр, психотерапевт та невролог.
Як лікують синдром Аспергера?
Синдром Аспергера не хвороба, тому не застосовують лікування в класичному розумінні цього слова. Водночас терапевтичні заходи, які направлені на покращення рівня життя людини із синдромом Аспергера, включають роботу з психотерапевтом та інколи лікарські засоби, які допомагають позбутися тривожності та депресії.
Хто хворіє на синдром Аспергера?
Основна причина розвитку синдрому Аспергера – генетична схильність. Отже, синдром може розвинутись у будь-якої людини, в родині якої були люди з різними формами аутизму. Діагностувати особливість функціонування мозку, яким по суті є синдром Аспергера, можна в ранньому дитинстві.
Синдром Аспергера це аутизм?
Так, синдром Аспергера це одна з форм розладів аутичного спектра. психологи вважають, що це найлегша форма аутизму, тому люди з синдромом Аспергера легко сприймають корекційні заходи, й часто можуть жити звичайним життям, заводити друзів, гарно вчитись та контролювати свої емоції.