День критських мучеників: Феодула, Саторніна, Євпора, Геласія, Євнікіяна, Зотика, Помпія, Агафопуса, Василида й Евареста

Це християнське свято на честь десяти ранньохристиянських мучеників Криту, яке у 2025 році припадає на 23 грудня. У цей день Церква згадує їхню вірність Христові під час гонінь і вшановує як зразок незламності та відваги віри. Імена святих зберігає церковний місяцеслов: Феодул, Саторнін, Євпор, Геласій, Євнікіян, Зотик, Помпій, Агафопус, Василид і Еварест. Дата стоїть у переддень Різдва за новоюліанським календарем, тому в Україні вона органічно вплітається в період Пилипівки і духовної підготовки до свята Народження Христового.

Про День критських мучеників

У 2025 році свято відзначають у вівторок, 23 грудня. Саме цього дня, за церковним календарем, згадуються десять мучеників Криту, які постраждали за Христа під час гонінь імператора Деція у середині III століття.

Дату встановлено за давнім візантійським місяцесловом, де 23 грудня позначає день їхнього мученицького подвигу та церковного помину. У самому церковному календарі дата не змінювалася, однак після переходу більшості українських громад на новоюліанський стиль у 2023 році громадське відзначення для них припадає на 23 грудня, тоді як спільноти, що залишилися на юліанському стилі, шанують мучеників 5 січня за григоріанським календарем.

За переданням, десять християн із Криту були заарештовані в місті Гортина за відмову принести жертви язичницьким богам. Після допитів і тортур їх стратили обезголовленням, а місце їхнього подвигу швидко стало осередком вшанування. Пам’ять про них зафіксована у візантійських синаксарях, а іконографія подає їх як групу мучеників із мученицькими вінцями та пальмовими галузками.

Для сучасної української традиції це свято є днем тихої молитви, прикладом витривалості у вірі та нагадуванням про сенс Пилипівки – духовне очищення, милосердя і готовність свідчити про Христа перед Різдвом.

Історія та походження свята

Свято постало з місцевого вшанування на Криті, де громади ранніх християн берегли пам’ять про десятьох страдників з Гортини, убитих під час декієвого гоніння близько 250 року. Їхній культ увійшов у загальноцерковне коло пам’ятей завдяки візантійським богослужбовим збірникам.

Джерела, що згадують цю дату, включають Синаксар Константинопольської Церкви, Менологіон та пізніші Мінеї, з яких традиція перейшла до слов’янських і грецьких чинів служби. У Римському мартиролозі також подано пам’ять “десяти мучеників Криту” 23 грудня, що свідчить про ранню та широку відомість культу.

Ключова подія – прилюдне свідчення віри і відмова від ідольської жертви, після чого послідували тортури й страта. Місця поховання страдників стали точками локальної побожності, а їхні імена закарбувалися в літургійних текстах як спільний хор мучеників, які одержали “вінець нетлінний”.

Регіональні відмінності стосувалися масштабу вшанування: на Криті та в грецьких Церквах це була виразно локальна пам’ять із прощами до Гортини, а в слов’янській традиції – чин звичайної пам’яті мучеників у будень перед Різдвом. З плином часу образ десяти мучеників став важливим як нагадування про вірність під тиском і про спільнотне свідчення – вони постали як “церковна десятка”, що в єдності долає страх і переслідування.

Традиції та звичаї святкування

В Україні свято відзначають богослужінням у будній день Пилипівки, дякуючи Богові за приклад мужності десяти мучеників і просячи витривалості у вірі. У храмах служать Божественну Літургію з пам’яттю мучеників та текстами Передсвяття Різдва, а також читають житійні уривки зі Синаксаря.

У богослужінні характерні співи мученицького чину – тропар і кондак з мотивами перемоги через страждання, а також єктенії за тих, хто зазнає утисків за віру сьогодні. На проскомидії серед поминань згадують імена мучеників як спільний собор.

У домашній побожності ви можете прочитати уривки зі Святого Письма про духовну твердість, помолитися за переслідуваних християн і здійснити діла милосердя – пожертва на потреби бідних, відвідини самотніх, підтримка парафіяльних соціальних проєктів.

Піст Пилипівки надає дню етичного акценту – стриманість у їжі, тверезість, увага до молитви та сповіді. У багатьох парафіях напередодні або в сам день пропонують сповідь і духовну розмову як частину приготування до Різдва.

Катехитичні зустрічі й молодіжні гуртки присвячують темі мучеництва: обговорюють історичні контексти гонінь, феномен свідоцтва віри та сучасні приклади страждання християн у світі.

Вшанування ікон собору критських мучеників відбувається через цілування та запалення свічок, а також короткі молитви подяки за їхній приклад. Символами дня є вінець як знак перемоги, пальмова гілка як символ мучеництва, меч як знак страти та число десять як повнота спільнотного свідчення.

У грецьких традиціях збереглися локальні прощі до місць, пов’язаних із Гортиною, тоді як в українських реаліях наголос падає на літургійному шануванні без окремого народного обрядового шару.

Сьогодні святкування нерідко доповнюється онлайн-трансляціями богослужінь, короткими просвітницькими матеріалами в соціальних мережах та зборами пожертв на підтримку благодійних ініціатив парафій.

Читайте також: Усі свята січня 2026: повний календар вихідних і дат

Коли святкують День критських мучеників

Свято відзначають щороку 23 грудня, а в громадах, що зберігають юліанський стиль, відповідником є 5 січня за григоріанським календарем.

Календарна прив’язка фіксована – це нерухоме свято місяцеслова в переддень Різдва за новоюліанським стилем, яке в різних календарних традиціях збігається або з 23 грудня (новоюліанський/григоріанський), або з 10 грудня за юліанським стилем.

Чому святкують саме в цю дату

Дату 23 грудня подає візантійський місяцеслов як день страти десяти мучеників у Гортині, що стало підставою для усталеного літургійного вшанування саме цього числа.

Церковна постанова закріпила їхню пам’ять у нерухомому розділі Мінеї, тож свято завжди припадає в період Пилипівки, поруч із Передсвяттям Різдва. Історична традиція Криту та Константинополя підтримала цю дату як локально засвідчену іменну пам’ять групи мучеників.

Символічно близькість до Різдва підкреслює думку про свідчення віри напередодні явлення у світ Воплоченого Христа. Дата не зазнавала змін у місяцеслові, однак через різні стилі календаря в народному вжитку вона може випадати на 23 грудня або 5 січня за григоріанським відліком.

Цікаві факти про свято

Імена десяти критських мучеників у цьому складі є одними з небагатьох повних групових переліків у Мінеї, що підкреслює спільнотний вимір їхнього свідчення.

Вшанування десяти мучеників зафіксоване одночасно у візантійській та латинській традиціях, що робить пам’ять міжконфесійно відомою і в Римському мартиролозі.

Гортина, де вони постраждали, була одним із головних центрів раннього християнства на Криті, зі своєю єпископською катедрою і активним церковним життям у III–V століттях.

Іконографія зазвичай подає мучеників у спільному чині з вінцями та пальмовими гілками, інколи з підписами імен під кожною постаттю для катехитичної ясності.

Літургійно їхня пам’ять часто переплітається з текстами Передсвяття Різдва, тож у співі цього дня поєднуються теми мучеництва і очікування Воплочення.

Поширені питання про свято (FAQ)

Коли святкують у 2025 році? 23 грудня 2025 року, у вівторок; за юліанським стилем відповідником буде 5 січня за григоріанським календарем.

Чому саме ця дата? Так визначено давнім візантійським місяцесловом, який пов’язує пам’ять мучеників із днем їхньої страти в Гортині.

Чи була інша дата раніше? У церковному місяцеслові дата незмінна, різниця виникає лише через різні стилі календаря – новоюліанський і юліанський.