День преподобного Ніфонта, єпископа Кіпрського

День преподобного Ніфонта, єпископа Кіпрського, – це православна пам’ять святителя і подвижника, яка у 2025 році припадає на 23 грудня. У церковному календарі це фіксоване вшановування єпископа‑чудотворця, пов’язаного з Кіпром і візантійською традицією. Дата лежить у період Різдвяного посту, тож богослужіння мають стриманий, покаянний тон. У цей день згадують його молитву, пастирське служіння та приклад тверезості розуму, що й дало сенс його імені.

Про День преподобного Ніфонта, єпископа Кіпрського

У 2025 році свято відзначають 23 грудня, а в юрисдикціях, що дотримуються юліанського стилю, це відповідає 5 січня за новим стилем. Пам’ять установлена за візантійськими менологіями й синаксарями, де цього дня згадується упокоєння святителя Ніфонта та його чудотворення.

Дата сформувалася в межах візантійського церковного року й зберігається сталою у грецькій та слов’янській традиціях; зміни стосувалися лише переходу частини Церков на новіший стиль, а не самого числа. Походження вшанування пов’язане з житієм святого Ніфонта – подвижника, що, за переданням, прийшов на Кіпр, був покликаний до єпископського служіння в Константії (Саламіні), прославився молитвою, милосердям і допомогою тим, хто боровся з важкими помислами. Його вважали чудотворцем і оборонцем знедолених, а смерть святителя стала днем його церковної пам’яті.

Для сучасної української традиції це спокійний, переважно літургійний день Різдвяного посту, коли ви зосереджуєтеся на молитві, читанні житія та діланні милосердя, а також готуєтеся до Різдва Христового, передсвяття якого триває саме в ці дні.

Історія та походження свята

Свято взяло свій початок у візантійській Церкві як пам’ять святителя Кіпру, чия постать закріплена в богослужбових книгах зимового Мінею. Найдавніші згадки містяться у грецьких синаксарях і менологіях Константинопольської традиції, звідки пам’ять святого перейшла до слов’янських перекладів Мінеї та Правильника.

З житія відомо, що Ніфонт, ім’я якого з грецької означає “тверезий, пильний”, змолоду провадив покаянне життя, боровся з нав’язливими помислами й навчився невсипущої молитви під проводом досвідчених старців. На Кіпрі він був покликаний до єпископського служіння в Константії та зодягнувся в пастирський подвиг милосердя, наставляння і примирення, через що в народній пам’яті закріпився як чудотворець. По його кончині Церква призначила щорічне вшанування, а оповідь про життя ввійшла до літургійного кола грудня.

У Київській Русі пам’ять святого з’являється разом зі слов’янською Мінеєю – від XI–XII століть вона входить у богослужбовий рік без помітних регіональних відхилень. На Кіпрі традиція більш урочиста й локально поширена завдяки храмам на його честь; у слов’янських краях відзначення має зосереджено-літургійний характер. Образ святого став важливим як зразок пастиря, що поєднав тверезість розуму, покаяння і дієве милосердя – чесноти, потрібні кожному християнину.

Традиції та звичаї святкування

Традиційно свято відзначали відвідинами вечірні або всеношної та Божественної літургії, де звучать тропар і кондак святителю, а також піснеспіви Передсвяття Різдва Христового. У богослужінні наголошується на єпископському служінні Ніфонта та його дарі заступництва для тих, хто шукає зцілення від зневіри і тривожних помислів.

У храмі священнослужителі використовують чинопослідування святителю – з прокіменом для святителів і відповідними читаннями, а під час Різдвяного посту дотримуються постових уставів. У деяких парафіях після літургії звершують короткий молебень до святого з проханнями про мир у сім’ях і тверезість серця.

Удома вірні читають короткі витяги з житія святого, молитовно пригадують його приклад пильнування і доброчинності та просять допомоги в боротьбі з роздратуванням, смутком і безнадією. Доброю практикою є спільне сімейне читання вечірніх молитов і подяка Богові за прожитий рік посту перед Різдвом.

Діла милосердя – характерна риса цього дня: відвідини самотніх, пожертви на потреби потребуючих, підтримка парафіяльних ініціатив допомоги. Так втілюється спадщина святого, який особливо дбав про знедолених.

Іконографічно Ніфонт зображується як єпископ з омофором і Євангелієм у руці – ці символи нагадують про апостольське вчення та пастирську опіку. Запалена свічка перед його іконою виражає пильнування і внутрішню тверезість, що кореспондує значенню його імені.

Пісна трапеза відповідає уставу Різдвяного посту: утримання від м’яса і молочного, а в будній день – поміркованість навіть у дозволених стравах. Святкування не супроводжується гучними розвагами, натомість заохочується тиша, молитва і підготовка до народження Христа.

На Кіпрі місцеві громади можуть звершувати парафіяльні ходи навколо храмів, вшановуючи святителя як місцевого покровителя, а інколи проводять благодійні збірки для бідних. В Україні святкування має стриманий характер і переважно зосереджене в храмі.

Сьогодні все частіше практикують читання біблійних текстів про єпископське служіння та семінари при парафіях, присвячені духовній тверезості, розпізнаванню помислів і християнській психології – темам, які традиційно пов’язують з постаттю святого Ніфонта.

Читайте також: Усі свята січня 2026: повний календар вихідних і дат

Коли святкують День преподобного Ніфонта, єпископа Кіпрського

Свято відзначають щороку 23 грудня, і у 2025 році це вівторок; у громадах, що тримаються юліанського стилю, воно припадає на 5 січня за новим стилем. Дата є фіксованою у Мінеї й не залежить від Пасхи, тому щороку зберігається число, змінюється лише день тижня.

Чому святкують саме в цю дату

Пам’ять святого Ніфонта звершується 23 грудня, бо так її закріпили візантійські синаксарі та Мінея як день його упокоєння і прослави. Ця дата є частиною сталого зимового кола пам’ятей святителів і з раннього періоду відома в грецькій та слов’янській традиціях.

Зміни дати не відбувалися – змінився лише календарний стиль у частини Церков, тому в юрисдикціях, що тримаються юліанського календаря, святкування випадає на 5 січня за цивільним літочисленням. Символічно пам’ять у дні Передсвяття Різдва підкреслює пастирське служіння святого, який готував людей до зустрічі з Христом через покаяння і милосердя.

Цікаві факти про свято

Ім’я Ніфонт походить від грецького “νήφων” і означає “тверезий, пильний”, що влучно відображає його духовний профіль і тему внутрішньої уваги в молитві.

Свято завжди припадає на Різдвяний піст, тож устав богослужіння і домашнього вшанування має покаянний і стриманий характер.

У грецькій традиції святителя Ніфонта часто іменують чудотворцем – пам’ять про його допомогу тим, хто зазнає важких помислів і зневіри, особливо підкреслюється в синаксарних читаннях.

Пам’ять святого присутня і в слов’янській Мінеї, звідки вона ввійшла до богослужбового року українських Церков у середньовіччі.

У старостильних календарях дата 23 грудня відповідає 5 січня за цивільним літочисленням, через що інколи відбувається різниця в датах відзначення між парафіями.

Поширені питання про свято (FAQ)

Коли святкують День преподобного Ніфонта? Його відзначають щороку 23 грудня; за юліанським стилем це відповідає 5 січня за новим стилем.

Чому саме ця дата? Так установлено у візантійських синаксарях і Мінеї як день упокоєння святителя та його церковної пам’яті.

Чи була інша дата раніше? У грецькій і слов’янській традиціях дата стала; різниця може виникати лише через календарний стиль, а не через перенесення пам’яті.