Рада ухвалила закон про мобілізацію: що змінюється для українців
Долар 41.54 ₴ (+0.12), євро 44.98 ₴ (-0.05)
Кременчук: +18°C, ясно. Увечері до +12°C.
День працівників соціальної сфери. Всесвітній день сміху.
Сьогодні святкують: Максим, Віктор, Тамара
Овен: Хороший день для нових починань. Зірки сприяють ініціативі.
2004 — Кіпр, Чехія та 8 інших країн вступили до Євросоюзу
Паливо знову подорожчало: А-95 переступив психологічну межу
Apple iPhone 17 Air: все що відомо про найтоншу модель
Свято на честь александрійських мучеників Міни, Єрмогена і Євграфа відзначають 10 грудня. Походження, значення, традиції богослужінь і домашньої молитви, символи, цікаві факти та короткий FAQ для швидкого орієнтиру.
День святих мучеників Міни, Єрмогена і Євграфа – це православне свято на честь александрійських мучеників початку IV століття, яке у 2025 році припадає на 10 грудня. У церковній традиції воно вшановує їхню твердість у вірі, мужність перед лицем переслідувань і чудесну дію Божої благодаті у їхніх страстотерпствах. Дата має сталий характер у фіксованому місяцеслові та припадає на період Пилипівки, тож святкування поєднує урочистість і стриманість. В українських Цервах свято відзначають богослужіннями мученикам, молитвою за стійкість у вірі та мир у суспільстві.
Свято у 2025 році відзначають у середу, 10 грудня, згідно з фіксованою датою місяцеслова. Комеморація встановлена цього дня за візантійським церковним календарем, де пам'ять мучеників припадає на 27 листопада за юліанським стилем, що відповідає 10 грудня за новим стилем.
Історично дата не змінювалася, однак після календарних реформ 2023 року в Україні (перехід більшості громад на новий стиль) святкування і за новим, і за старим стилем фактично збігається з цивільною датою 10 грудня. Таким чином, незалежно від календаря, українські парафії звершують пам'ять святих саме цього дня.
Походження свята пов'язане з мученицьким подвигом трьох александрійських християн початку IV століття під час гонінь язичницької влади. За церковними переказами, спершу до придушення християн був надісланий чиновник Єрмоген, який побачивши чудесне зцілення й стійкість віри Міни, сам увірував у Христа. Після цього на покарання прибув вельможа Міна, але, ставши свідком чудес і сповідання віри, також визнав Христа; разом з ними постраждав і Євграф – писар, що відкрито засвідчив віру. Їхня смерть, за переданням, не припинила вшанування, натомість стала підставою для розростання культу мучеників.
Для сучасної української традиції це свято важливе як день молитви за незламність християн, за чесність і правду в суспільному житті та подолання ворожнечі – тем, які напряму перегукуються з історією самих святих. Воно припадає в період Пилипівки, тож поєднує богослужбову урочистість з духовною стриманістю.
Свято бере початок із шанування трьох мучеників Александрії, страстотерпців часів правління язичницьких імператорів на початку IV століття, коли Церква зазнавала системних переслідувань. Про них оповідають візантійські синодики та синаксарі, а також слов'янські Четьї-Мінеї, де пам'ять закріплена за кінцем осіннього періоду.
За церковним переказом, у Александрії спалахнули заворушення на ґрунті релігійної неприязні. Імператор надіслав посадовця Єрмогена, щоб покарати християн, серед яких особливо виділявся Міна – відомий доброчесністю і проповіддю. Після жорстоких тортур над Міною сталося чудесне зцілення, що привело Єрмогена до навернення і відкритого сповідання віри. Тоді прибув високий сановник Міна з наказом відновити язичницький порядок, але, побачивши силу Божу у стражденних, сам визнав Христа; з ними постраждав і Євграф, писар, що записував події і засвідчив віру власною кров'ю.
Подальша традиція вказує на перенесення шани до Константинополя, де їх згадували у столичних богослужбових збірниках; у грецьких і слов'янських Мінеях дата вшанування стала сталою. У давньоруській та українській традиції ця пам'ять відома через перекладні синаксарі та повчання святителям, де образи мучеників подаються як приклад навернення гонителя і торжества правди.
Регіональні відмінності стосувалися радше обсягу парафіяльного вшанування: у грецькому середовищі більше акцентували на столичній пам'яті Константинополя, у слов'ян – на прикладі терпіння мучеників та чудес їхнього заступництва; у народній побожності на Русі цього дня часто переважала урочистість ікони "Знамення", яка також припадає на цю дату в місяцеслові, що частково відтісняло народну пам'ять про самих мучеників.
Образ святих став важливим для християн, бо поєднав теми особистої мужності у вірі, морального перетворення гонителів та перемоги істини без насильства – риси, які Церква пропонує як зразок для вірних у часи суспільних випробувань.
Свято відзначають богослужінням мученикам у храмі, домашньою молитвою та благодійністю, що відповідає духові Пилипівки. У парафіях звершують повечір'я або всенічну з читанням житія, а також Божественну літургію з чином пам'яті мучеників.
У храмі співають тропар і кондак святих, читають євангельські місця про терпіння заради Христа та стійкість у випробуваннях; у слов'янській практиці священнослужителі нерідко використовують червоні ризи як знак мученицької крові.
Віра рекомендує вірянам цього дня приступати до Таїнств сповіді та Євхаристії, дякувати за дар віри і просити про витривалість, справедливість у суспільних справах та мир між людьми – зі свідомим зверненням до прикладу навернення Єрмогена.
Вдома дотримуються посту, властивого Пилипівці: скромні пісні страви, молитва за рідних, читання уривків зі Священного Писання та житія святих. У середу і п'ятницю пост, як правило, суворіший; інші настанови залежать від місцевого уставу вашої парафії.
Символами свята в іконографії є пальмова гілка або вінець – знак перемоги мучеників, хрест – символ свідчення, а також сувій у руках Євграфа як натяк на його служіння писарем. Три святі часто зображені разом, стоячи поруч, як єдині у вірі.
У благодійній практиці цього дня парафії заохочують допомогу потребуючим – поєднання пам'яті про страждання святих з ділами милосердя. Часто організовують збір теплих речей, харчів або підтримку поранених і переселенців.
Сьогодні святкування вирізняється більшою доступністю житійних матеріалів і проповідей онлайн, однак головний наголос лишається незмінним – молитва, стриманість і увага до ближніх у час Різдвяного посту.
У календарному контексті день стоїть поряд з пам'яттю святителя Миколая (6 грудня за новим стилем) і апостола Андрія Первозванного (13 грудня), тож у богослужбовому колі грудня ви відчуєте взаємопов'язану тематику віри, покаяння та милосердя.
Свято щороку відзначають 10 грудня; у 2025 році це середа. Дата фіксована у місяцеслові та календарно відповідає 27 листопада за юліанським стилем, що нині дорівнює 10 грудня за новим стилем.
Рік | Дата | День тижня
2026 | 10 грудня | четвер
2027 | 10 грудня | п'ятниця
2028 | 10 грудня | неділя
2029 | 10 грудня | понеділок
2030 | 10 грудня | вівторок
Пам'ять закріплена цього дня постановами візантійської літургійної традиції, зафіксованими у синаксарях і Мінеях, де житіє мучеників розташоване на 27 листопада за старим стилем – сучасним 10 грудня. Саме ця дата пов'язана з давнім церковним колом пам'ятей кінця осені, у якому вшановують низку мучеників і подій, що готують до духовної теми Різдвяного посту.
Історична традиція не знала перенесення на інший день, а календарні реформи ХХ–ХХІ століть лише узгодили церковну пам'ять із цивільною датою 10 грудня. Житіє підкреслює, що стійкість святих і навернення гонителя мають бути пам'ятані саме в логіці передріздвяного часу молитви та покаяння.
Надійних українських народних прикмет, пов'язаних саме з цим днем, у фахових етнографічних збірниках не зафіксовано. У народній традиції грудневі спостереження за погодою зазвичай узагальнені для всієї Пилипівки, а не прив'язані до цієї конкретної дати.
До цього свята не збереглося усталених українських приказок.
У богослужбових книгах подають тропар і кондак мученикам цього дня; для приватної молитви доречно читати загальний тропар до святих мучеників.
Молитва (тропар мученикам, глас 4): "Мучеників Твоїх, Господи, в подвизі їхнім вінець нетління прийнявших від Тебе, Бога нашого; маючи бо сили Твоєї, мучителів повергли, сокрушили і демонів немічну зухвалість; молитвами їхніх спаси душі наші."
У візантійському синаксарі пам'ять трьох мучеників стоїть поряд з низкою зимових святих, формуючи духовний акцент Пилипівки на терпінні та стійкості.
У слов'янських Четьїх-Мінеях оповідання про навернення Єрмогена є богословським наголосом на силі благодаті, що перемагає жорстокість.
В іконографії Євграф іноді зображений із сувоєм або стилосом – знаком його служіння писарем, що увічнює свідчення про події.
Через збіг дати з іконою Божої Матері "Знамення" у давньоруській традиції народна пам'ять цього дня часто акцентувала богородичну тему поряд із вшануванням мучеників.
Свято припадає на Пилипівку, тому у парафіях поєднують урочисті співи мученикам із благодійними ініціативами для потребуючих як практичним виявом віри.
Нижче – короткі відповіді на поширені питання про свято.
Коли святкують? Щороку 10 грудня; у 2025 році – в середу.
Чому саме ця дата? Так встановлено у візантійському місяцеслові: 27 листопада за старим стилем відповідає 10 грудня за новим.
Чи була інша дата раніше? Ні, дата вшанування стала; реформами лише узгоджено стилі, без зміни самої пам'яті.
Що можна і чого не можна робити цього дня? Рекомендовано участь у богослужінні, молитва, діла милосердя та дотримання посту Пилипівки; варто уникати галасливих забав і надмірностей.
Чи існують особливі традиції? Так – спів тропаря і кондака мученикам, читання житія, благодійність; у деяких парафіях використовують червоні ризи як знак мучеництва.
Без спаму. Лише топ-матеріали Gosta. Відписатись в один клік.