День святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Білгородського

Це православне вшанування святителя і чудотворця XVIII століття, єпископа Білгородського Іоасафа Горленка, яке у 2025 році припадає на 10 грудня. Свято відзначає день його упокоєння та укорінене у літургійній традиції після офіційного прославлення у 1911 році. Іоасаф походив з українського козацько‑старшинського роду, був відомий милосердям, пастирською ревністю та допомогою недужим. Дата стоїть у межах Пилипівського посту, тому має і духовно‑аскетичний вимір для вірян.

Про День святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Білгородського

У 2025 році свято відзначають у середу, 10 грудня. Пам’ять святителя цього дня встановлена за днем його упокоєння 1754 року та закріплена церковними календарями після канонізації у 1911 році.

Історично дату визначено Мінеєю на грудень і рішенням Святішого Синоду про загальноцерковне шанування. У давніших виданнях для старого стилю вказано 27 листопада, що у цивільному календарі відповідає 10 грудня, тож зміна стилю вплинула лише на календарне позначення, а не на реальну цивільну дату. Додатково вшановують відкриття його мощей 4 вересня за старим стилем – 17 вересня за новим.

Святитель Іоасаф (у світі з роду Горленків) народився 1705 року в середовищі козацької старшини Лівобережної України, навчався у духовних школах, прийняв чернецтво в Києво‑Печерській лаврі та у 1748 році був поставлений єпископом Білгородським. Він прославився опікою над убогими, навчанням мирян основ віри, місіонерською працею та допомогою хворим. Після смерті почитання святителя швидко поширилося завдяки численним свідченням про зцілення біля його мощей.

Для сучасної української традиції це свято є нагадуванням про духовну спадщину Лівобережжя і Слобожанщини, тяглість києво‑печерської чернечої школи та соціального служіння Церкви, а також про вірність Милосердю як осердю євангельського життя.

Історія та походження свята

Свято постало з церковного вшанування дня упокоєння святителя Іоасафа 10 грудня 1754 року та його загальноцерковного прославлення у 1911 році.

Перші згадки про шанування містяться у єпархіальних відомостях, монастирських записках та спогадах мирян про зцілення біля гробу святителя у Білгороді. Після канонізації Синодальна друкарня видала службу святителю для Мінеї на грудень, а життєпис і перекази про чудеса увійшли до церковних календарів і збірників XX століття. Окремим днем визначено 4/17 вересня – у пам’ять відкриття і прославлення мощей 1911 року.

Ключові події життя: народження 1705 року у козацько‑старшинському середовищі, чернечий подвиг у Києво‑Печерській лаврі, єпископська хіротонія 1748 року, активна пастирська і благодійна діяльність у Білгородській єпархії, упокоєння 1754 року. Після смерті почалися свідчення про чудесні зцілення, що сприяло офіційному прославленню.

Регіональні відмінності полягали у більш урочистому відзначенні на Слобожанщині й Лівобережжі, де святителя особливо шанували як уродженця українських земель та доброго пастиря. Для християн його образ важливий як взірець єпископа‑милосердця, який поєднав навчання віри, опіку над бідними та особисту подвижницьку простоту.

Традиції та звичаї святкування

Свято відзначають богослужінням, молитвами до святителя та справами милосердя. У храмах звершують Божественну Літургію з пам’яттю святителя, співають тропар і кондак з Мінеї, чинять молебні з проханнями про зцілення і душевний мир.

Удома віряни читають канон або акафіст святителю Іоасафу, складають подячні молитви за отримані благодіяння та заносять записки за здоров’я хворих, наслідуючи його опіку над недужими.

Справи милосердя є характерною рисою дня: громади збирають пожертви на лікарні, ліки для потребуючих, підтримку самотніх літніх людей, а парафіяльні служби відвідують підопічних соціальних закладів.

Оскільки дата припадає на Пилипівський піст, віряни дотримуються пісних настанов – утримуються від м’ясного та молочного, з урахуванням статуту щодо риби і олії залежно від дня тижня, та зосереджуються на сповіді і причасті.

У храмах, названих на честь святителя Іоасафа, це храмове торжество з вечірнім бдінням, хресним ходом навколо святині та помазанням освяченою олією.

На Слобожанщині та Лівобережжі традиційним був паломницький звичай – відвідини місць, пов’язаних з іменем святителя, або спільні парафіяльні поїздки до храмів, де є ікони з часточками мощей.

Символами свята є ікона святителя у єпископському облаченні з Євангелієм і жезлом, а також шанування його мощей як знака Божої благодаті. У багатьох храмах на престол виставляють ікону з лампадою як видимий знак молитви за недужих.

Сьогодні акцент також робиться на катехизації: недільні школи проводять уроки про українських святих XVIII століття, а парафії організовують інформаційні стенди про життя і служіння Іоасафа.

Читайте також: Усі свята січня 2026: повний календар вихідних і дат

Коли святкують День святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Білгородського

Свято відзначають щороку 10 грудня. Це фіксована дата у новоюліанському і григоріанському календарях; у старому юліанському календарі відповідає 27 листопада, що збігається з 10 грудня за цивільним літочисленням. Додаткове вшанування відкриття мощей припадає на 17 вересня (4 вересня за старим стилем).

Чому святкують саме в цю дату

Святкують 10 грудня, бо цього дня у 1754 році упокоївся святитель Іоасаф, і саме цей день Церква від початку пов’язує з його земним подвигом та небесною славою. Канонічне закріплення дати відбулося у 1911 році одночасно з прославленням святителя і внесенням служби до Мінеї. Історична традиція також фіксує 4/17 вересня як день відкриття мощей. Зміни календарного стилю у ХХ–ХХІ століттях не змінили цивільної дати святкування – 10 грудня лишилося сталою датою.

Прикмети на День святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Білгородського

Достовірних українських народних прикмет, пов’язаних саме з цим днем, у фольклорних збірниках не зафіксовано.

Приказки та вислови

До цього свята не збереглося усталених українських приказок.

Молитва у день День святителя Іоасафа (Горленка), єпископа Білгородського

Загальновживаного позабогослужбового тексту молитви не встановлено; у храмах співають тропар і кондак святителю Іоасафу за Мінеєю на грудень.

Цікаві факти про свято

Святитель Іоасаф походив із козацько‑старшинського роду Горленків і пов’язаний зі шкільною та чернечою традицією Києва, що пояснює його особливе шанування в Україні.

Офіційне прославлення 1911 року супроводжувалося широкою публікацією житія і служби, а також фіксацією численних зцілень біля мощей святителя.

День 10 грудня майже завжди припадає на Пилипівський піст, тому вшанування поєднується з покаянням, милосердям та помірністю в буденному житті.

У місцевостях, де є престоли чи храми на честь святителя Іоасафа, його пам’ять має високий чин урочистості – від полієлею до всенощного бдіння.

Не слід плутати Іоасафа Білгородського з Йосафатом Кунцевичем – це різні святі, з різними датами та історичним контекстом шанування.

Поширені питання про свято (FAQ)

Коли святкують? Щороку 10 грудня; додатково 17 вересня вшановують відкриття мощей святителя.

Чому саме ця дата? Це день упокоєння святителя у 1754 році, закріплений церковною традицією і Мінеєю.

Чи була інша дата раніше? Ні, основна дата незмінна; різниця стосувалася лише стилю календаря – 27 листопада за старим стилем відповідає 10 грудня за новим.