Пам’ять 20 000 мучеників Никомидійських

Пам’ять 20 000 мучеників Никомидійських – це християнське вшанування великого гурту вірних, спалених у нікомидійському храмі під час гонінь, яке у 2025 році припадає на 21 грудня. У цей день згадують християн, що прийняли мученицьку смерть за віру на початку IV століття в місті Нікомидія (нині Ізміт, Туреччина). Свято підкреслює вірність Христові, ціну свободи віровизнання та силу церковного єднання перед обличчям переслідувань. Дата важлива ще й тим, що стоїть поряд із передсвяттям Різдва Христового та поглиблює різдвяну тему свідчення віри.

Про Пам’ять 20 000 мучеників Никомидійських

У 2025 році в окремих українських календарях цю пам’ять відзначають 21 грудня. У вселенському православному місяцеслові традиційна дата вшанування – 28 грудня за новоюліанським або григоріанським стилем, а в юліанському обчисленні це відповідає 10 січня за громадянським календарем.

Вибір грудневої дати зумовлений церковним календарем та переданням про спалення вірних у нікомидійському храмі під час різдвяного богослужіння; тому пам’ять історично закріпилася наприкінці грудня. Упродовж календарних реформ частина українських церков перейшла на новоюліанський стиль, тож у різних юрисдикціях і виданнях можна зустріти відмінні цивільні дати в межах останньої декади грудня або 10 січня; сутність події при цьому незмінна.

Походження свята сягає Мінеїв та Синаксарів Константинопольської традиції, де згадується масове мучеництво за часів діоклетіанового гоніння приблизно 303–304 років. Вірні, зібрані на богослужіння, були оточені воїнами й з храму зробили вогнище, знищивши величезну громаду, яку передання символічно окреслює числом 20 000. Культ мучеників Нікомидійських швидко поширився у Візантії, а згодом і в слов’янських землях, увійшовши до богослужбових книг як сталий спомин.

Для сучасної української традиції це свято є днем молитви за переслідуваних християн, нагадуванням про цінність свободи совісті та закликом до милосердя в час Різдвяного посту.

Історія та походження свята

Свято постало з пам’яті про мучеництво нікомидійських християн, убитих під час великого гоніння, розпочатого едиктами імператора Діоклетіана і його співправителів у 303 році. За церковним переказом, вірні зібралися на різдвяне богослужіння, коли храм оточили воїни й підпалили будівлю, прирікши громаду на смерть за віру.

Про події та їх вшанування розповідають грецькі та слов’янські Мінеї, Константинопольський Синаксар, Великий Синаксарист, а також слов’янські прологи та Місяцеслов святителя Димитрія Ростовського; у цих джерелах пам’ять усталено приурочена до кінця грудня (за юліанським стилем – 28 грудня). Хронологічно спомин оформлюється у богослужбових текстах Візантії X–XI століть і надалі поширюється в слов’янському світі через переклади та місцеві видання.

Ключовими віхами є початок гонінь 303 року, руйнування храмів і спалення нікомидійської громади, а також подальше формування культу мучеників як взірця незламності у вірі. У різних регіонах існували відмінності лише у цивільних датах відзначення через різні календарні стилі, тоді як зміст богослужіння і богословське значення залишалися спільними.

Образ цих мучеників став важливим для християн, бо поєднав тему Різдва – приходу Світла у світ – із найвищим свідченням вірності Христові, що надихає Церкву у всі часи випробувань.

Традиції та звичаї святкування

У церковній практиці України свято відзначали участю у Божественній Літургії, на якій згадують мучеників у єктеніях і співали тропар і кондак святу, дякуючи Богові за їхнє свідчення. Вірні приносили записки за живих і за мир у світі, особливо молячись за християн, що нині терплять переслідування.

У храмах часто служать короткий молебень за переслідуваних і стражденних або вставляють відповідні прохання до сугубої єктенії. У багатьох парафіях для пам’яті мучеників використовують червоні або бордові ризи як нагадування про кров свідків віри, хоч у візантійській традиції колір не є строго унормований.

Домашня побожність зосереджується на читанні Святого Письма про мучеництво і на спільній сімейній молитві. Оскільки триває Різдвяний піст, цього дня дотримуються стриманої пісної трапези, а частину зекономлених коштів зазвичай спрямовують на милостиню чи підтримку потребуючих.

Силою символів свята є корона і пальмова гілка як знаки перемоги мучеників, а також полум’я, що, попри трагедію, у християнській інтерпретації стало образом переходу до невмирущого життя. Запалювання свічки перед іконою мучеників – простий жест пам’яті й солідарності з гнаною Церквою.

У деяких громадах проводять просвітницькі зустрічі про історію гонінь і сучасні виклики релігійній свободі, поєднуючи вшанування з соціальним служінням. Це відповідає духові свята: пам’ять про минуле надихає на конкретну підтримку ближніх нині.

Сьогодні святкування стало більш зосередженим на літургійній і молитвенній частині та благодійності, тоді як архаїчних народних обрядів, пов’язаних саме з цим днем, практично не збереглося. Натомість увага природно спрямована на підготовку до Різдва Христового, оскільки дата розташована в передсвятті.

Коли святкують Пам’ять 20 000 мучеників Никомидійських

У 2025 році свято відзначають 21 грудня. Пам’ять має фіксовану календарну прив’язку до кінця грудня, але через різні церковні стилі в юрисдикціях зустрічаються також дати 28 грудня (новий стиль) або 10 січня (старий стиль).

Читайте також: Усі свята січня 2026: повний календар вихідних і дат

Чому святкують саме в цю дату

Свято відзначають у кінці грудня, бо за церковним переданням мучеництво сталося під час різдвяного богослужіння, а тому Мінеї та Синаксарі закріпили пам’ять наприкінці грудня. Церковні постанови візантійської традиції подають дату 28 грудня за юліанським місяцесловом, що у старому стилі відповідає 10 січня за цивільним календарем, а в новому стилі – 28 грудня.

Історичні традиції слов’янських видань і локальні редакційні практики інколи фіксували пам’ять у різні дні останньої декади грудня; звідси поява дат 21 або 28 грудня у сучасних українських календарях. Символічно кінець грудня увиразнює зв’язок мучеників із таїнством Боговтілення та різдвяною радістю, засвідченою навіть перед лицем смерті.

Зміна стилю в низці українських церков у 2010–2020-х роках пояснює, чому частина громад нині молиться цього дня у грудні, тоді як інші – 10 січня; йдеться не про іншу подію, а про різні календарні обчислення однієї і тієї самої пам’яті.

Молитва у день Пам’ять 20 000 мучеників Никомидійських

Тропар мученикам, глас 4: “Страдальці Твої, Господи, у стражданні своїм прийняли від Тебе, Бога нашого, вінці нетлінні; маючи бо Твою силу, мучителів подолали, сокрушили і демонів безсильні спокуси. Молитвами їх спаси душі наші.”

Цікаві факти про свято

Нікомидія була однією з резиденцій Діоклетіана, тому християни міста зазнали особливо жорстоких утисків на початку IV століття.

Число 20 000 у східній традиції часто має символічний характер, позначаючи надзвичайну множинність постраждалих, а не лише точний перепис.

Пам’ять стоїть у найближчому оточенні передсвяття Різдва, що богословськи поєднує мотив світла Боговтілення і свідчення кров’ю.

У богослужбових текстах цього дня вживаються образи вогню як випробування і небесної корони як знаку перемоги мучеників у Христі.

Через відмінності календарних стилів одне й те саме свято в різних громадах випадає на 28 грудня або 10 січня, що інколи викликає плутанину у світських календарях.

Поширені питання про свято (FAQ)

Коли святкують? У 2025 році в Україні за прийнятою тут практикою – 21 грудня; у загальноцерковній традиції фіксована дата – кінець грудня (28 грудня новим стилем або 10 січня старим стилем).

Чому саме ця дата? Бо за переданням мучеництво сталося під час різдвяного богослужіння, тож Синаксар і Мінеї розмістили пам’ять наприкінці грудня.