ВРП відправила у відставку п'ятьох суддів: хто і чому

Вища рада правосуддя протягом кількох засідань наприкінці червня та на початку липня 2026 року задовольнила заяви про відставку п'ятьох суддів місцевих загальних та апеляційних судів України. Рішення ухвалювали в робочому порядку, однак одна зі справ набула резонансного характеру через тривалу передісторію з дисциплінарними провадженнями.

Відставки відбулися на добровільній основі – всі судді самостійно подали відповідні заяви. Згідно з чинним законодавством про відпустки та звільнення суддів, почесна відставка, погоджена ВРП, гарантує щомісячне довічне грошове утримання та одноразову вихідну допомогу. Це принципово відрізняється від звільнення за дисциплінарний проступок, при якому суддя втрачає право на будь-які виплати.

Суддя Сініцин: відставка після року очікування та дисциплінарного провадження

Найбільш резонансною стала справа судді Едуарда Сініцина. 30 червня 2026 року ВРП ухвалила рішення про його почесну відставку, однак шлях до цього рішення тривав майже рік.

Едуард Сініцин – суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області, якого упродовж чотирьох останніх років було відряджено до Шевченківського районного суду міста Полтави. На момент ухвалення рішення йому виповнилося 54 роки, а загальний стаж роботи, що дає право на відставку, склав понад 24 роки.

Ще у липні 2025 року ВРП зупинила розгляд заяви Сініцина про відставку – через наявність дисциплінарних проваджень. Скарги надійшли від члена ВРП Романа Маселка та Полтавської обласної прокуратури. Вони стосувалися кількох резонансних процесуальних порушень.

Зокрема, прокуратура вказала на справу щодо шахрайства на $200 000: суддя Сініцин скасував повідомлення про підозру, а під виглядом "виправлення описки" змінив ухвалу, звільнивши одного з фігурантів з-під варти. Крім того, у справі депутата Євгена Диканя та головного архітектора Миколи Шевельова суддя продовжував розглядати клопотання навіть після того, як підсудність справи вже змінили на інший суд.

18 червня 2026 року Друга дисциплінарна палата ВРП притягнула Едуарда Сініцина до дисциплінарної відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді попередження. Прокуратура вважала дії судді підставою для звільнення з посади, однак ВРП обмежилася м'якшим покаранням. Оскільки провадження завершилося, а перешкоди для розгляду заяви зникли, ВРП відновила процес і задовольнила прохання судді.

Служба безпеки України під час перевірки також не встановила наявності у Сініцина громадянства іноземної держави – ця обставина є обов'язковою умовою для перебування на посаді судді.

Попри те що прокуратура вважала дії Сініцина підставою для звільнення з посади, ВРП обмежилася попередженням – найменш суворим видом дисциплінарного стягнення. Це дозволило судді зберегти право на почесну відставку та довічне утримання. Рішення ВРП не переглядалося і набрало чинності після завершення провадження.

Четверо суддів, яких відправили у відставку за загальними підставами

Паралельно ВРП розглянула й задовольнила заяви про відставку ще чотирьох суддів місцевих і апеляційних судів. Усі заяви задоволено без дисциплінарних проваджень – за загальними обставинами.

Жоден із чотирьох суддів не мав відкритих дисциплінарних справ, тому їхні заяви ВРП задовольнила без затримок.

Справа Мармаша: скарга без відповіді

На тлі цих рішень громадська увага прикута до ще однієї справи. Заступниця начальника управління секретаріату ВРП Лілія Яким'як повідомила у відповідь на журналістський запит, що точних строків завершення розгляду дисциплінарної скарги щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Володимира Ярославовича Мармаша не визначено.

Претензія до Мармаша полягає в тому, що він ухвалив рішення після завершення досудового розслідування, унеможливлювавши розгляд відповідного клопотання. У такій ситуації єдиним законним варіантом було повернення клопотання, однак суддя відступив від вимог закону. Тривале зволікання з розглядом цієї скарги викликає запитання щодо принциповості ВРП у притягненні суддів до відповідальності. Варто зазначити, що порядок оформлення звільнення та строки процедур так само чітко регламентовані законом – однак на практиці дисциплінарні справи нерідко затягуються без пояснень.

Дисциплінарний контроль без точних строків розгляду скарг – це не контроль, а його імітація. Кожна затягнута справа підриває довіру до судової реформи більше, ніж будь-яке одиночне порушення.

Висновок

Рішення ВРП про відставку п'ятьох суддів демонструє, що процедура виходу з посади навіть за власним бажанням може тривати понад рік – якщо суддя перебуває під дисциплінарним провадженням. Справа Едуарда Сініцина показує: навіть за фактом грубих процесуальних порушень рада може обмежитися попередженням, не позбавляючи права на почесну відставку та довічне утримання.

Водночас ситуація зі справою судді Мармаша свідчить про те, що дисциплінарний контроль у судовій системі залишається непослідовним. Від прозорості та оперативності ВРП у таких справах залежить довіра суспільства до реформи судової системи загалом.