Науковці з Массачусетського технологічного інституту (MIT) припустили, що під час "Сніжної кулі Землі", коли планета була майже цілковито вкрита льодом, життя могло вижити у невеликих оазах з талих вод на поверхні льодових щитів. Періоди глобального замерзання відбувалися 635–720 мільйонів років тому, і саме в цей час наші давні еукаріотичні предки, можливо, знаходили притулок у таких водоймах.

Оази життя під час глобального замерзання

Дослідники виявили, що еукаріоти — складні клітинні організми — могли виживати у неглибоких басейнах води, які утворювалися на поверхні льодових щитів в екваторіальних регіонах. Ці водойми могли існувати завдяки накопиченню темного пилу і уламків, що сприяло таненню льоду. Температура води в таких басейнах залишалася близькою до нуля градусів Цельсія, що створювало сприятливі умови для існування складних форм життя.

Вивчаючи сучасні аналогії, науковці аналізували талу воду на Антарктичному льодовому шельфі МакМердо. Вони виявили різноманітність еукаріотичних спільнот у кожному ставку, що демонструє високу адаптивність життя. Різний рівень солоності ставків визначав специфіку біорізноманіття, що мешкало в них.

Дослідження та висновки

Дослідження показало, що такі оази могли служити притулком для еукаріотів у часи глобального замерзання, що, можливо, дозволило їм вижити та розвинутися у складні багатоклітинні організми, які ми бачимо сьогодні. Це відкриття підкреслює неймовірну стійкість життя на Землі, навіть в умовах екстремального холоду.