Україна переходить до наступного етапу екологічних реформ – у Києві відбулася перша в цьому році зустріч робочої групи щодо підготовки змін до Закону про Стратегію державної екологічної політики на період до 2030 року. Документ ухвалений у 2019 році та потребує актуалізації з урахуванням нових викликів. На порядку денному – подовження горизонту Стратегії, оновлення підходів до регіонального виміру та чіткіші індикатори результативності. Усі рішення готуються у відкритому форматі – з публічними обговореннями вже наприкінці січня.

Що відбулося і хто долучився

Засідання відбулося під головуванням заступника Міністра Ігоря Зубовича. До дискусії приєдналися представники Міністерства, обласних військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, громадянського суспільства, міжнародних організацій і наукової спільноти. Команда презентувала короткий огляд виконання Стратегії за 2019-2025 роки та напрацювання до розділу "Існуючі проблеми та стан довкілля в Україні", що зумовлені сукупністю внутрішніх і зовнішніх факторів.

Окремий блок був присвячений методиці подальшої роботи – від збору даних до узагальнення пропозицій та їх подання для наступних обговорень. Такий підхід має забезпечити системність і прозорість оновлення документа.

Ключові пропозиції робочої групи

Учасники запропонували продовження строку дії до 2035 року – з урахуванням умов, які диктує воєнний стан та об'єктивні екологічні обмеження. Йдеться також про оновлення регіонального виміру політики: окрема увага – прифронтовим областям, де навантаження на довкілля й інфраструктуру потребує спеціальних рішень.

Важливим елементом плану став узгоджений алгоритм збору інформації від центральних і місцевих стейкхолдерів, її перевірка та уніфікована подача. Це має допомогти сформувати реалістичні цілі, інструменти їх досягнення та чіткі етапи впровадження.

Публічні консультації: коли і про що говоритимуть

Протягом 20-23 січня 2026 року заплановані відкриті зустрічі, на яких усі охочі зможуть висловити позицію за тематичними напрямами. Організатори наголошують: участь стейкхолдерів – ключ до якісних рішень і відповідальних пріоритетів.

• Мета, засади, принципи та інструменти державної екологічної політики – рамка оновленої Стратегії.
• Стратегічні цілі та завдання – конкретизація очікуваних результатів.
• Показники ефективності – вимірюваність політики та оцінка виконання.
• Загальні питання – моніторинг, оцінювання, очікувані результати та управління.

Такий формат покликаний забезпечити прозорість і дозволити комплексно врахувати позиції регіонів, бізнесу та громад.

Передісторія процесу та європейський контекст

У грудні 2025 року відбулося установче засідання за участі Міністра Олексія Соболєва. Тоді учасники наголосили: чинні стратегічні документи не завжди забезпечують належну інтеграцію природоохоронних пріоритетів у секторальні політики та не містять достатньо чітких показників ефективності для оцінювання результатів і залучення міжнародної фінансової підтримки. Оновлення Стратегії має виправити ці розриви та узгодити підходи з ключовими європейськими ініціативами, зокрема з Європейським зеленим курсом.

В європейській практиці політики довкілля зазвичай базуються на вимірюваних індикаторах і регулярних циклах перегляду. Україна проходить аналогічний шлях – адаптуючи інструменти оцінювання і звітності до вимог партнерів та власних потреб зеленого відновлення.

Чому це важливо для громад і бізнесу

Оновлена Стратегія визначатиме довгострокові правила гри для інвестицій у чисті технології, управління відходами, відновлення природних територій і кліматичну адаптацію. Впровадження чітких індикаторів допоможе відстежувати прогрес і підвищить довіру донорів та інвесторів. Для громад це означає прозоріші пріоритети – від якості повітря до доступу до води – та кращу координацію між рівнями влади.

"Маємо унікальний шанс перезавантажити екологічну політику в Україні та зробити її сталим фундаментом зеленого відновлення держави", – заступник Міністра Ігор Зубович.

Сигнал для дії

Публічні зустрічі 20-23 січня 2026 року – можливість вплинути на зміст оновленої Стратегії. Стежте за оголошеннями Міністерства та долучайтеся до консультацій: саме інклюзивність формує політику, що працює на місцях і відповідає європейським стандартам.