Вільний рух товарів для України – не лише про торгівлю, а й про економічну стійкість і глобальну продовольчу безпеку. Міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев окреслив дві головні дії: збільшення квот і наближення українського АПК до вимог ЄС. У 2024 році експорт України зріс до $41-42 млрд, при цьому агросектор залишається ключовим постачальником валюти та робочих місць.

Міністр наголосив: перехід від сировинної моделі до переробки – пріоритет державної політики. Це означає інвестиції в логістику, стимули для бізнесу та спрощення дозвільних процедур. Уряд також підкріплює курс змінами до Угоди про асоціацію з ЄС, ухваленими у жовтні.

Що саме у фокусі Мінекономіки

Підхід уряду двоколійний: з одного боку, Україна працює над розширенням доступу до ринків шляхом збільшення торговельних квот. З іншого – підприємства АПК прискорено переходять на європейські стандарти, щоб стабільно користуватися цією можливістю. Така стратегія важлива, оскільки агросектор забезпечує до 60% валютної виручки, а будь-які обмеження швидко впливають на економіку та зовнішні ринки.

Додатково курс на інтеграцію з ЄС закріплено через оновлення положень Угоди про асоціацію, що відкриває більше прогнозованих правил для бізнесу та інвесторів.

"Агросектор забезпечує до 60% валютної виручки. І будь-які затримки або його обмеження швидко позначаються як на українській економіці, так і на зовнішніх ринках", – зазначив міністр.

Від сировини до доданої вартості

Попри зростання експорту до $41-42 млрд у 2024 році, понад дві третини поставок досі формують агросировина, руда та сталь. Частка переробної промисловості становить приблизно 10% ВВП, тоді як у розвинених економіках цей показник сягає близько 20%. Тож акцент уряду – стимулювати перехід до глибшої переробки та експорту продукції з більшою доданою вартістю.

Дієвими виявилися і обмеження, і стимули. Експортні мита на насіння соняшнику сформували сильну олійноекстракційну галузь, а мораторій на експорт лісу-кругляку підштовхнув інвестиції у деревообробку та меблеве виробництво.

Інструменти підтримки: що доступно бізнесу

Уряд продовжує спрямовувати ресурс у переробку й логістику – через гарантії, пільгове кредитування та програми донорів. Паралельно спрощуються умови для інвестиційних проєктів.

• Гарантії, пільгові кредити і компенсація відсотків для модернізації та розширення виробництва.
• Спрощені процедури: швидші дозволи, підведена інфраструктура, спрощена зміна цільового призначення землі, страхування воєнних ризиків.
• Політика "Зроблено в Україні": компенсація 25% вартості української с/г техніки, що вже дало різке зростання машинобудування для АПК.
• Гранти для переробних підприємств – до 8 млн грн на нове обладнання.
• Підтримка проєктів зі значними інвестиціями – вже запущено два великі проєкти з агропереробки.
• Індустріальні парки з готовою інфраструктурою для виробництв.
• Доступні кредити 5-7-9 та продукти Експортно-кредитного агентства для виходу на зовнішні ринки.

"Ми будемо й надалі спрямовувати підтримку в переробку й логістику… Також паралельно будемо спрощувати умови для інвесторів", – підкреслив Олексій Соболев.

Що це означає для ринку та експорту

Розширення квот і відповідність стандартам ЄС знижують бар'єри входу для українських виробників та підвищують конкурентоспроможність на ключових ринках. Для фермерів і переробників це може означати коротший цикл виходу продукту на полиці ЄС і стабільніший план продажів.

Паралельні інвестиції в логістику та страхування ризиків підвищують прогнозованість поставок. Це важливо в умовах, коли кожна затримка відчутно впливає на валютну виручку й здатність України виконувати роль постачальника продовольства на глобальних ринках.

Курс на зростання: що далі

Урядова стратегія поєднує вільний експорт, збільшення квот та системну підтримку переробної промисловості. Надалі ключовим буде розширення участі бізнесу в програмах підтримки, інвестиції в технології та логістику, а також дисципліна стандартів для безперебійного доступу до ринків ЄС.

Суть для читача: чим більше українські виробники переходять від сировини до готового продукту, тим вищою стає додана вартість усередині країни. Це – робочі місця, стійкі доходи та міцніший експорт навіть у складних умовах.