Від балійських барабанів до нового підручника: як Леслі Тіллі перезапускає музичну теорію в MIT

MIT оголосив курс на оновлення музичної теорії – і цей курс задає Леслі Тіллі, етномузикологиня та теоретикиня музики. Її багаторічний проєкт зі створення відкритої чотирисеместрової програми отримав підтримку Mellon Foundation на 500 000 доларів США. До програми увійде новий аудіовізуальний підручник, а ключові ідеї обговорять на великій конференції вже цього року. Завершення ініціативи заплановане на 2028 рік – з відкритим доступом для викладачів і студентів усього світу.

Грант Mellon Foundation і нова навчальна рамка

Проєкт Тіллі розширює межі звичних курсів, де зазвичай зосереджуються на музиці періоду приблизно від Баха до раннього Бетховена. Команда прагне запропонувати ширшу, міжкультурну рамку музичної теорії з практичними інструментами для аналізу й творчості. Формат – чотири семестри з відкритими матеріалами та аудіо‑відео контентом, що підсилить навчання слухом і практикою.

У фокусі – компетентності, з якими студенти завершать курс: аналітичні навички для різних музичних систем, робота з ритмом і гармонією поза євроцентристським каноном, а також інструменти для колективної імпровізації. Уже цього року Тіллі організовує велику конференцію, де дослідники й педагоги узгодять підходи та поділяться кейсами впровадження.

Що реально зміниться для студентів і викладачів

• Відкритий доступ – матеріали можна використовувати безкоштовно в університетах, школах і самостійно.
• Багатоканальне навчання – ноти, відео, поля записів і вправи для слуху працюватимуть як єдине середовище.
• Багатокультурний контент – поряд із класицизмом аналізуватимуться інші традиції та сучасна поп‑музика.
• Практичність – більше завдань на колективну взаємодію, ритмічні патерни та роботу з фактурою.

Від польових досліджень на Балі до теорії імпровізації

Науковий шлях Тіллі почався з глибокого занурення в балійську музику – як у класі, так і в полі під час тривалих досліджень. Вона аналізувала дві імпровізаційні практики: чотириголосу мелодичну техніку reyong norot та дуетне барабанення kendang arja. Ці кейси лягли в основу її книжки 2019 року "Making It Up Together", що здобула нагороду Society for Music Theory – Emerging Scholar Award у 2022 році.

У роботі Тіллі пропонує універсальну модель колективної імпровізації, яка враховує не лише "що в нотах", а й динаміку взаємодії між виконавцями. Її підхід поєднує аналітику і "залучене спостереження" – гру в ансамблях, яка відкриває фізичні й ритмічні механіки музики.

"Вищий барабан – водій автобуса, нижчий – той, хто кладе валізи на дах". Так балійські музиканти описують ролі в дуеті барабанів: один тримає сталий "руль" ритму, інший імпровізує навколо нього.

Ключові факти стисло

• Книжка 2019 року "Making It Up Together" – аналітична рамка для колективної імпровізації на основі кейсів із Балі.
• Відзнака 2022 року – Emerging Scholar Award від Society for Music Theory.
• Проєкт до 2028 року – відкритий курс із 4 семестрів та аудіовізуальний підручник.
• Tenure і посада – Тіллі отримала сталий контракт і нині є асоційованою професоркою Програми музики та театрального мистецтва MIT.

Нове дослідження: як кавер‑версії змінюють зміст пісень

Паралельно з навчальним проєктом Тіллі пише книжку про кавера в поп‑музиці від 1950‑их і дотепер. Вона поєднує культурний аналіз із розбором конкретних музичних рішень: від тембру та аранжування до зміни перспективи тексту. Серед кейсів – Торі Еймос, чиї інтерпретації радикально переосмислюють погляд і звучання оригіналів; можливі також розділи про виконавців мейнстриму на кшталт Тейлор Свіфт.

Мета – створити аналітичну модель трансформації пісні, що пояснює, чому одні кавери викликають потужний емоційний відгук, а інші – ні. Такий підхід перегукується з досвідом роботи Тіллі з імпровізацією: музиканти беруть "банк знань" і в заданому контексті створюють нове.

"Саме тому музика безмежно цікава: вона пластична і відкрита до інтерпретацій", – підкреслює дослідниця.

Чому це важливо

Оновлена програма з музичної теорії від MIT, яку розробляє Тіллі, означає для студентів і викладачів ширший набір інструментів – від ритмічного мислення поза європейськими канонами до аналітики поп‑пісень. Для академії це крок до відкритої та інклюзивної освіти, де практики з різних культур посідають рівноцінне місце з класичною спадщиною. Для індустрії – шанс виховати музикантів і продюсерів, які однаково впевнено працюють із нотним текстом, записом і сценою.

Підсумок – "Теорія, що звучить"

Коли теорія вчить слухати, грати й аналізувати різні світи музики, вона стає практикою. Проєкт Леслі Тіллі – це запрошення перейти від "однієї школи" до багатоголосої музичної освіти, у якій кожен інструмент і кожна традиція мають що сказати – і як бути почутими.