30 січня відбулося засідання Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, яке стало точкою збору результатів за 2025 рік і дорожньою картою на 2026-й. Членство України у Виконавчій раді ЮНЕСКО на період 2025-2029 років задає інший масштаб – від репрезентації до впливу на рішення. У центрі – захисту культури та освіти під час триваючої збройної агресії рф. Для читачів це означає більше міжнародних інструментів підтримки, які працюють тут і зараз.

Ключові акценти засідання: довіра, мандат, можливості

Заступниця Міністра закордонних справ України Мар'яна Беца, яка очолює Нацкомісію, представила підсумки року та окреслила пріоритети на 2026 рік з урахуванням нового мандату України у керівних органах ЮНЕСКО. Наголос зроблено на розширенні міжнародної підтримки в освіті, культурі та науці, де Україна потребує швидких рішень та тривалих програм.

Членство у Виконавчій раді – це не лише престиж, а й практичні механізми впливу на порядок денний ЮНЕСКО. Саме вони допомагають прискорювати надання надзвичайної допомоги та посилювати моніторинг порушень, у тому числі стосовно ситуації в Автономній Республіці Крим.

Культура та спадщина: що зроблено і що далі

За напрям культури та культурної спадщини прозвітувала Анастасія Бондар, заступниця Міністра культури з питань цифрового розвитку. Йдеться про системну імплементацію базових документів ЮНЕСКО, міжнародну адвокацію захисту української спадщини та координацію зовнішньої допомоги для музеїв, архівів і пам'яток.

Українські експерти працюють у ключових платформах ЮНЕСКО – від Комітету всесвітньої спадщини до Міжурядового комітету з охорони нематеріальної спадщини. Водночас активні контакти з органами Конвенцій 1954, 1970, 1972 та 2003 років дозволяють швидко верифікувати збитки та запускати допомогу.

Міжнародні майданчики, де лунає український голос

Участь у статутних і конвенційних органах дає Україні можливість формувати рішення щодо захисту об'єктів світового значення. Це також підсилює позиції держави у питаннях повернення культурних цінностей і протидії незаконному обігу артефактів.

Окрема увага – партнерським проєктам з ЮНЕСКО щодо міжнародної технічної та фінансової допомоги, а також до оціночних і технічних місій на місцях. Вони забезпечують докази, необхідні для подальших юридичних дій.

Технології під захистом спадщини

У сфері документування пошкоджень Україна впроваджує цифрові інструменти і 3D-сканування для точного фіксування втрат. Це допомагає створювати стандартизовану доказову базу, яка витримує міжнародну експертизу.

Моніторингова інформація використовується як підґрунтя для притягнення до відповідальності держави-агресора. Паралельно вона слугує дорожньою картою для консервації та реставрації об'єктів після припинення бойових дій.

Під посиленим захистом ЮНЕСКО: що саме охороняється

Учасники засідання виокремили охорону об'єктів культурної спадщини України, серед яких 46 об'єктів під посиленим захистом у межах механізмів ЮНЕСКО. Це найуразливіші пам'ятки, для яких потрібні оперативні рішення і стале фінансування.

Посилений захист означає пріоритетність для міжнародної допомоги та розширений моніторинг. Такі об'єкти отримують додаткову увагу під час оціночних і технічних місій, що мінімізує ризики незворотних втрат.

Конвенції ЮНЕСКО, на яких тримається політика захисту

Україна звітує і діє в логіці чотирьох базових документів, кожен з яких закриває критично важливий аспект охорони спадщини. Нижче – стислий орієнтир за змістом цих конвенцій.

Фокус 2026: узгоджені кроки і відповідальні

За підсумками засідання затверджено оновлений склад Національної комісії та визначено пріоритети на 2026 рік у контексті активної участі України в роботі Виконавчої ради ЮНЕСКО. Це дозволить синхронізувати зусилля державних органів, експертних мереж і міжнародних партнерів.

Серед визначених напрямів – захист культурної спадщини, безпека журналістів і свобода медіа, підтримка освіти та науки в умовах збройних конфліктів, включно з продовженням моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим.

• Захист спадщини – посилений моніторинг, технічні місії, збереження та консервація.
• Освіта й наука – розширення програм підтримки в умовах війни.
• Свобода медіа – ініціативи для гарантування безпеки журналістів.
• Міжнародна координація – залучення додаткових ресурсів і партнерств через платформи ЮНЕСКО.

Українські питання залишаються у фокусі керівних органів ЮНЕСКО: від надзвичайної допомоги до моніторингу ситуації в Автономній Республіці Крим – із доказовою базою для подальшої відповідальності держави-агресора.

Що це означає для суспільства

Членство України у Виконавчій раді ЮНЕСКО підсилює міжнародний голос країни та прискорює рішення щодо допомоги. Для громад і культурних інституцій це означає більше інструментів для збереження об'єктів, а для освітян і медіаспільноти – доступ до програм захисту та розвитку.

Підсумок простий: інституційна присутність і чітко визначені пріоритети на 2026 рік переводять підтримку в режим системності – від політики до конкретних дій на місцях.