Війна змінює маршрути людських історій, але не кожну з них здатна зупинити. Прикордонник Артур пройшов оборону Київщини, бій за Бахмут, операції та реабілітацію – і знову на службі. Сьогодні він охороняє державний кордон там, де стрілянина змінилася на ретельні перевірки, а ціна помилки все ще висока. Ця історія – про вибір, який підтверджують щоденними діями.

Шлях від архітектора до зведеного загону

У 2020 році Артур після строкової служби приєднався до Державної прикордонної служби України. За освітою – архітектор, але обрав форму і присягу. З початком повномасштабного вторгнення ніс службу на західному кордоні, а далі добровільно вирушив на фронт у складі зведеного загону "Львів-2". Спершу був Ірпінь та Буча, потім Краматорськ і зруйнований Бахмут – там, де кожен день вимірюється ударами артилерії.

Бахмут: оборона під штурмами і поранення

У Бахмуті під постійними атаками противника Артур отримав тяжке поранення – уламкові ушкодження вразили голову та ногу. Попереду були складні операції, титанові протези, три переломи ноги і майже шість місяців реабілітації. Повернення до руху починалося з перших кроків. Повернення до служби – з внутрішнього рішення не залишати стрій.

"Коли ми їхали через Ірпінь і Бучу, душа просто розривалася. Спалені машини, зруйновані будинки… Ти дивишся на це і хочеш лише одного - щоб за все це була відповідь"

Повернення у стрій: кінолог на "Нижанковичах"

Сьогодні Артур служить кінологом у пункті пропуску "Нижанковичі". Його напарниця – німецька вівчарка Боні, натренована на пошук вибухових речовин і зброї. Разом вони щоденно оглядають транспорт та вантажі, працюючи на випередження – від першого підозрілого запаху до чіткого сигналу собаки.

• Напрям служби: огляд транспортних засобів і вантажів.
• Завдання пари кінолог–собака: виявлення вибухівки та озброєння.
• Мета: запобігти диверсіям та терактам у тилу.

"Якщо я не там, на Сході, то я тут допомагаю. Кожен має виконувати свої завдання. Я охороняю державний кордон і знаю - це теж важливо"

Чому ця історія важлива

Державна прикордонна служба України – частина системи Міністерства внутрішніх справ, яка в умовах війни працює на двох рубежах одночасно: під обстрілами на фронті та у тилу на пунктах пропуску. Історія Артура показує, як військові після поранень повертаються до виконання службових обов'язків там, де потрібні їхній досвід, дисципліна і стійкість. Це також про працевлаштування ветеранів і ветеранок – не формальність, а реальну інтеграцію у критично важливі безпекові процеси.

Контекст і наслідки для громадян

Присутність кінологів на кордоні – одна з найдієвіших ланок превенції. Службові собаки проймають запах на рівні, недоступному людям та техніці, що скорочує час перевірок і підвищує шанс виявити небезпечні предмети. Для подорожніх це означає безпечніші дороги та передбачуваніші процедури перетину кордону. Для держави – міцнішу лінію оборони у тилу, де батареї камер і рамки металодетекторів підсилює досвід тих, кого війна вже загартувала.

Маршрут стійкості

Артур пройшов шлях від добровільного відрядження у "гарячі" точки до повернення у стрій після важкого поранення. Тепер його фронт – інший, але відповідальність – та сама. Фронт його не зламав – він зробив його сильнішим. А це означає: безпека на кордоні тримається на людях, які щодня підтверджують свій вибір служити.

За матеріалами Державної прикордонної служби України та Департаменту комунікації МВС. Публікація від 22.01.2026 о 13:00.