Шизофренія: симптоми, які є форми та коли звертатися до лікаря

Шизофренія — одне з найбільш складних і малозрозумілих психічних захворювань, яке часто оточене міфами та стигмою. Шизофренія, симптоми якої ми зібрали в цій статті, може суттєво вплинути на сприйняття реальності, мислення, емоції та соціальну взаємодію. Вчасна діагностика й лікування дають змогу стабілізувати стан пацієнта, зменшити ризик рецидивів і значно покращити якість життя. У цій статті ми розглянемо, як розпізнати перші симптоми шизофренії, які існують форми хвороби, як вона протікає та коли слід звертатися до психіатра.

Читайте також: що таке деменція, та як помітити перші ознаки?

Що таке шизофренія та як вона виникає

Шизофренія — це хронічне психічне захворювання, яке порушує функції мозку, зокрема мислення, емоції, мотивацію, сприйняття та поведінку. Її не можна спрощено назвати «роздвоєнням особистості» — це хибне уявлення. Насправді, хвороба характеризується розладами мислення, галюцинаціями, мареннями, емоційною притупленістю та соціальною ізоляцією.

Причини виникнення шизофренії:

• Генетична схильність. Якщо близький родич має це захворювання, ризик значно зростає.
• Порушення в роботі мозку. Дисбаланс нейромедіаторів, особливо дофаміну та глутамату.
• Вплив зовнішнього середовища. Емоційні травми, хронічний стрес, вживання психоактивних речовин (особливо в підлітковому віці).
• Внутрішньоутробні ураження. Ускладнення під час вагітності або пологів.

Зазвичай симптоми шизофренії проявляються у молодому віці — від 15 до 35 років, але бувають випадки й пізнішого початку.

Шизофренія: симптоми захворювання

Шизофренія — це не однотипне захворювання. Вона може проявлятись по-різному, залежно від форми, стадії та індивідуальних особливостей людини. Для зручності симптоми поділяють на три основні групи: позитивні, негативні та когнітивні.

Шизофренія: симптоми, які з’являються перші

До початку гострої фази шизофренії часто проходить так званий продромальний період, який може тривати від кількох тижнів до кількох років. Людина ще не має виражених психотичних симптомів, але вже спостерігаються помітні зміни в поведінці:

• Занурення в себе, уникання соціальних контактів.
• Втрата інтересу до навчання, роботи, хобі.
• Проблеми з концентрацією уваги, незібраність.
• Підвищена підозрілість, почуття тривоги без явної причини.
• Незвична релігійність або філософська зацикленість.
• Порушення сну, апетиту, настрою.

На цьому етапі хвороба часто не помічається як така, і симптоми пояснюють «підлітковим кризисом», стресом або втомою.

Позитивні симптоми (гостра фаза)

Це прояви, які з’являються у психіці та поведінці хворого, але не характерні для здорової людини:

• Галюцинації. Найчастіше — слухові: людина чує голоси, які можуть:
  
  • наказувати (імперативні),
  • коментувати її дії,
  • знущатися чи лякати.

Рідше — зорові, нюхові або тактильні галюцинації.

• Марення. Це хибні переконання, які не піддаються логіці чи переконанню:
  
  • Переслідування (людину “прослуховують”, “стежать”).
  • Величі (вважає себе месією, супергероєм).
  • Впливу (ззовні впливають на її думки чи тіло).
  • Ревнощів, винаходів, хвороб (гіпохондричне марення).
    
• Порушення мислення:
  
  • Нелогічні, стрибкоподібні роздуми.
  • Неспіввідносні фрази, неологізми (власні вигадані слова).
  • “Словесна каша” або повна дезорганізація мови.
    
• Дезорганізована поведінка
  
  • Безглузді дії, безконтрольне збудження.
  • Неадекватні реакції (сміх у недоречних ситуаціях, дивна міміка).
  • Дії, що суперечать здоровому глузду (ходіння голяка, розмова із “невидимими” людьми).

Негативні симптоми

Це втрата або зниження функцій, які раніше були присутні у психіці:

• Апатія та аволіція — повна байдужість до навколишнього світу, зниження мотивації, відсутність ініціативи.
• Алія — убогість мови: короткі відповіді, брак емоцій у розмові.
• Анедонія — нездатність отримувати задоволення.
• Соціальна ізоляція — відмова від спілкування, навіть з близькими.
• Емоційне сплощення — відсутність міміки, реакцій, байдужість до подій.

Ці симптоми часто зберігаються навіть у періоди ремісії й суттєво впливають на повсякденне життя.

Когнітивні симптоми

Їх не завжди помічають з першого погляду, але саме вони найчастіше заважають соціальній адаптації:

• Порушення пам’яті (особливо короткочасної).
• Зниження концентрації уваги — складно утримувати думку, слідкувати за розмовою.
• Складність у плануванні, прийнятті рішень.
• Повільність мислення.

Читайте ще: як аутизм впливає на людину?

Симптоми шизофренії та перебіг хвороби

Шизофренія має епізодичний або хронічний перебіг, що часто супроводжується чергуванням загострень та періодів ремісії. Виділяють кілька основних форм:

• Параноїдна форма — найбільш поширена, з домінуванням марень і галюцинацій.
• Гебефренічна форма — емоційна нестійкість, дурнувата поведінка, поверхневість.
• Кататонічна форма — порушення рухової активності: від ступору до збудження.
• Недиференційована форма — змішані симптоми без домінування окремої групи.
• Резидуальна (залишкова) форма — переважають негативні симптоми після перенесеного епізоду.

Варто зауважити, що перебіг, як і симптоми шизофренії можуть бути різними у різних людей. Немає типового розвитку цієї хвороби.

Коли слід негайно звернутися до психіатра

Багато людей соромляться звертатися по психіатричну допомогу або довго ігнорують перші симптоми шизофренії. Але саме зволікання з лікуванням у разі шизофренії значно погіршує прогноз та ускладнює соціальну адаптацію в майбутньому. Важливо реагувати на перші ознаки, особливо якщо вони зберігаються або посилюються.

Читайте також: Як працює імунна система під час застуди

Звернення до фахівця є обов’язковим, якщо:

• З’являються нав’язливі або маячні думки. Людина починає вірити в речі, які не мають об’єктивного підґрунтя: впевнена, що її переслідують, контролюють, читають думки або вона володіє надлюдськими здібностями.
• Чує голоси або бачить те, чого не існує. Особливо тривожним є слуховий галюциноз — “голоси” можуть наказувати людині щось зробити, ображати чи лякати. Це небезпечно як для самої людини, так і для оточення.
• Поведінка стає дивною, незрозумілою або агресивною. Наприклад, людина поводиться непрогнозовано, може ходити по вулиці у піжамі, розмовляти сама з собою, неадекватно реагувати на звичні ситуації.
• Відбувається різке соціальне згасання. Зниження успішності у навчанні, втрата роботи, ізоляція від родини, друзів, повна байдужість до повсякденних справ.
• Є ризик для життя та безпеки. Якщо людина висловлює думки про самогубство, завдає собі шкоди або проявляє небезпечну поведінку, слід негайно викликати лікаря.

Чим раніше розпочнеться лікування, тим вищі шанси досягти тривалої ремісії та зберегти соціальні функції. У деяких випадках раннє втручання дозволяє запобігти повноцінному розвитку психозу. Читайте також, як поводитися, якщо близька людина має психічні розлади.

Як лікують шизофренію: сучасні підходи

Шизофренія потребує комплексного підходу. Лікування — тривалий, етапний процес, який включає як медикаментозну, так і психосоціальну підтримку. Головна мета — не лише купірувати симптоми, а й допомогти людині повернутись до нормального життя.

1. Медикаментозне лікування

Основою є антипсихотичні препарати (нейролептики), які зменшують прояви марень, галюцинацій, тривожності, збудження. Їх поділяють на:

• Антипсихотики першого покоління (галоперидол, хлорпромазин) — ефективні, але часто мають побічні ефекти (ригідність, тремор).
• Антипсихотики другого покоління (оланзапін, кветіапін, рисперидон, арипіпразол) — мають кращу переносимість, впливають і на негативні симптоми.

Призначення та дозування має здійснювати виключно психіатр. Іноді застосовують ін’єкційні форми пролонгованої дії — зручно для пацієнтів, які не дотримуються режиму прийому таблеток.

2. Психотерапія

Після стабілізації стану дуже важливо продовжити роботу з психотерапевтом. Цей етап дозволяє:

• Навчитися розпізнавати ранні ознаки загострення.
• Краще контролювати емоції, страхи, тривогу.
• Відновити довіру до себе та світу.
• Покращити навички спілкування.

Зазвичай застосовується когнітивно-поведінкова терапія, а також підтримувальна терапія у групах.

3. Психоосвіта

Психоосвіта — це інформування хворого та його родичів про суть захворювання, принципи лікування, важливість дотримання режиму. Люди, які розуміють природу шизофренії, рідше стикаються з рецидивами та ефективніше долають кризові ситуації.

4. Соціальна реабілітація

Соціальна ізоляція — одна з найболючіших тем у житті людей з психічними розладами. Тому вкрай важливо:

• Відновити навички побуту (самообслуговування, гігієна, фінансова грамотність).
  
• Повернутися до навчання або праці (навіть за спрощеною програмою).
  
• Підтримувати соціальні контакти (через тренінги, групи підтримки).

У багатьох країнах існують центри психосоціальної підтримки та денні стаціонари.

5. Підтримуюча терапія

Шизофренія має хронічний перебіг, тому навіть за відсутності симптомів важливо продовжувати лікування. Підтримуюча терапія дозволяє:

• Зменшити ризик рецидивів.
• Підтримувати стабільний стан.
• Зберігати соціальні навички та працездатність.

Періодичні візити до лікаря, адаптація схеми прийому препаратів і регулярна оцінка стану — ключ до довготривалої стабільності.

Знаючи симптоми шизофренії, можна запобігти розвитку хвороби. Шизофренію можливо й потрібно лікувати. Чим раніше виявлене захворювання і розпочате лікування, тим менше воно вплине на життя людини. Сучасна медицина має достатньо засобів, аби зменшити симптоми, стабілізувати стан і допомогти людині знову відчути себе частиною суспільства. Найголовніше — не ігнорувати тривожні сигнали і не боятися звернутися по допомогу.

Поширені питання

Чи є шизофренія спадковим захворюванням?

Так, шизофренія має генетичну складову, тобто схильність до неї може передаватися у спадок. Якщо в одного з батьків є це захворювання, ризик для дитини складає близько 10–15%. Якщо обидва батьки хворі — ризик зростає до 40–50%. Проте спадковість — лише один з факторів, хвороба не передається напряму і не завжди проявляється навіть у носіїв генетичної схильності.

Чи шизофренія завжди пов’язана з агресивною поведінкою?

Ні. Це поширений міф. Більшість людей з шизофренією не є агресивними. У стані загострення можлива дезорганізована або імпульсивна поведінка, але вона частіше спрямована на себе (наприклад, самопошкодження), а не на інших. Пацієнти з адекватним лікуванням рідко становлять загрозу для оточення.

Чи можна повністю вилікувати шизофренію?

На сьогодні шизофренія вважається хронічним захворюванням, тобто повністю вилікувати її неможливо. Але завдяки сучасним медикаментам і психотерапії більшість пацієнтів можуть досягти тривалої ремісії — періоду без симптомів або з мінімальними проявами, що дозволяє жити повноцінно.